ТРОФІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ – зв'язки живлення організмів у біоценоз. Розрізняють Т.з. прямі і опосередковані. Прямі – коли організми одних видів самі є їжею або постачають їжу іншим видам. Опосередковані виникають тоді, коли особини двох видів конкурують між собою за їжу або один з них створює доступні чи недоступні умови для живлення іншого.
ТРОФІЧНІ РІВНІ – положення організмів у ланцюгу живлення, що визначаються кількістю етапів передачі енергії, характеризуються певною формою організації та утилізації енергії.
ТРОФНІСТЬ – абсолютне й відносне багатство екотопів на поживні речовини, яке визначається характером грунтів, гірських порід і відкладів, вмістом розчинних солей, доступних рослинам.
ТРОФОТОПИ – місцезростання, екотопи, що характеризується в своїх межах певним багатством (трофністю) субстрату, однаковою родючістю.
У
УГІДДЯ – ділянка території, яка використовується людьми в господарських цілях, наприклад, земельні, лісові, мисливські У.
УГРУПОВАННЯ – сукупність видів, об'єднаних певними взаєминами між собою, певною територією проживання, впливом комплексу умов існування. Можуть розглядатись окремо рослинне угруповання, або фітоценоз і угруповання тварин, або зооценоз.
УРБАНІЗАЦІЯ (від лат. urbanus – міський) – зростання міст і підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі.
УРБАНІЗАЦІЯ ПРИРОДИ – перетворення природних ландшафтів на штучні, антропогенні ландшафти під впливом міської забудови. Урбанізований ландшафт – один із найперетвореніших, оскільки значна частина території міст покрита асфальтом, бетоном, каменем, зайнята будівлями, промисловими підприємствами, транспортними магістралями тощо.
УРБАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ – процес перетворення природних ландшафтів у штучні (антропогенні), який розвивається під впливом міської забудови.
УРБОЕКОЛОГІЯ (від лат. urbanus – міський та екологія) – розділ екології, що вивчає проблеми міст і їхніх мешканців у взаємозв'язку з довкіллям. У. опікується також питаннями проектування й пошуками екологічно оптимальних варіантів будівництва міських структур, проблемами виживання людини в умовах наступу міст на середовище природне та прогресуючого погіршення його якості.
УТИЛІЗАЦІЯ (від лат. utilus – корисний) – використання чогось для переробки, зокрема господарсько цінних речовин або ресурсів, що потрапляють у відходи.
УТИЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ – залучення відходів до нових технологічних циклів або використання їх в інших корисних цілях.
УТИЛІЗАЦІЯ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ – вилучення з побутових відходів цінних (метали) та негорючих (скло) компонентів із наступним спалюванням або зброджуванням органічних речовин з метою добування енергії (біогаз), а також сировини для виробництва будматеріалів, компостів тощо.
УТИЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ – залучення відходів виробництва в нові технологічні цикли або використання їх в інших корисних цілях (як вторинну сировину, паливо, добрива тощо).
Ф
ФАЗА – 1) один із якісних чи функціонально відмінних ступенів розвитку природної системи; 2) певний етап у циклі росту й розвитку організму.
ФАКТОР, чинник – рушійна сила процесів або умова, що впливає на них, суттєва обставина в будь-якому процесі, явищі.
ФАКТОР БІОГЕННИЙ – група факторів, пов'язаних як з прямим, так і побічним впливом живих організмів на середовище нині і в минулі епохи.
ФАКТОР БІОЛОГІЧНИЙ – фактор, джерелом якого є безпосередньо живий організм або будь-яка сукупність організмів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 43. Приємного читання.
