Державний екологічний моніторинг в Україні

Екологічна оцінка та екологічна експертиза

Система екологічного моніторингу в Україні називається державною системою моніторингу довкілля (ДСМД), яка є основою механізму системи державного екологічного управління (рис. 3.1). Як базові принципи при організації ДСМД в Україні виступають: організація опорних пунктів збору й обробки екологічної інформації на локальному, регіональному і державному рівнях, що мають прямі зв'язки з науково-дослідними інститутами й органами МБПР і Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС); інтеграція ДСМД у міжнародні системи моніторингу і глобальні бази даних; максимальне використання наявних у відомчих системах збору екологічної інформації обчислювальних потужностей і науково-методичних розробок. Проте і до нині ДСМД як інформаційна система про стан навколишнього середовища не функціонує.

Узагальнена схема функціонування державної системи моніторингу довкілля

Рис. 3.1. Узагальнена схема функціонування державної системи моніторингу довкілля

МЕПР здійснює спостереження за: джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм ГДВ; джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм ГДС; станом поверхневих вод суші; станом ґрунтів сільськогосподарських угідь із визначенням залишкової кількості в них пестицидів і важких металів; викидами і скидами з об'єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології; станом і складом звалищ промислових і побутових відходів; станом наземних і морських екосистем; станом атмосферного повітря (у тому числі спостереження за транскордонним перенесенням забруднювальних речовин); атмосферними опадами; аерологічними параметрами (на аерологічних станціях); станом і режимом морських вод; станом ґрунтів; станом озонового шару у верхній частині атмосфери; радіаційною обстановкою (на пунктах радіоспостережень і в районах діяльності АЕС); станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи в ґрунті й агрометеорологічними умовами формування врожаю; підземними водами з оцінкою їхніх ресурсів; ендогенними й екзогенними процесами; здійснює державне еколого-геологічне картування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом господарської діяльності. Національне космічне агентство здійснює авіаційно-космічні спостереження за: станом озонового шару в атмосфері; забрудненістю ґрунтів; станом та забрудненістю поверхневих вод; сніговим покривом; станом лісів; станом сільськогосподарських посівів; запасами вологи в ґрунті; радіаційним станом. ДСНС проводить спостереження: на територіях зони відчуження й в інших зонах радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, а також у місцях виникнення надзвичайних ситуацій із загрозою виникнення радіаційного забруднення вод): поверхневих і підземних вод (вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів); водних екосистем (біоіндикаторні визначення); джерел скидів стічних вод (вміст забруднюючих речовин, обсяги скидів). Організації гідрометеорологічної служби проводять моніторинг: річкових, озерних, морських вод (гідрохімічні й гідробіологічні визначення, вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів) на базовій мережі спостережень; стихійних та небезпечних гідрометеорологічних явищ: повеней, паводків тощо (у районах спостережних станцій). МОЗ здійснює моніторинг: поверхневих вод суші (у місцях проживання і відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів) і питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); морських вод (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); підземних вод, що використовуються для господарсько-питного водопостачання та бальнеологічного лікування (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, ропи лиманів та озер. Окрім того, проводить моніторинг поверхневих і підземних вод у пунктах централізованого, децентралізованого господарсько-питного водопостачання та культурно-побутового водокористування; вибірковими перевірками за: хімічним і біологічним забрудненням грунтів на території населених пунктів і за побутовими відходами; інтенсивністю фізичних чинників (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо); станом здоров'я населення і впливом на здоров'я забруднення довкілля. Мінагрополітики здійснює: радіологічні, агрохімічні й токсикологічні спостереження за сільськогосподарським використанням земель; токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими рослинами і продуктами з них; зоотехнічні, токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими тваринами і продуктами з них. Мінжитлокомунгосп проводить спостереження за Станом: питної води централізованих систем водопостачання; стічних вод міської каналізаційної мережі та після очисних споруд; процесів підтоплення міст і селищ міського типу. Державне агентство водних ресурсів проводить моніторинг: річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання; водойм у зонах впливу атомних електростанцій; поверхневих вод у прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного виробничо-господарського використання; глибина залягання та мінералізація ґрунтових вод; підтоплення сільських населених пунктів, прибережних зон водосховищ. Державне агентство лісових ресурсів здійснює спостереження за станом лісів, ґрунтів у лісах, мисливської фауни відповідно до програми UNEP-UN/ECE-ICP Forests, тобто Україна бере участь у комплексному моніторингу лісових екосистем Європи. Систематичні спостереження за лісовими грунтами не проводяться. Держагенство земельних ресурсів спостерігає за: структурою землекористування; трансформацією земель залежно від їх цільового призначення; станом та якістю грунтів і забрудненням ландшафтів; станом рослинного покриву земель; відновленням порушених земель; станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення; станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток. Підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів. Взаємодія зазначених органів, підприємств, установ, організацій і забезпечення функціонування ДСМД на всіх рівнях здійснюється відповідно до міжвідомчих положень і технологічних інструкцій. Методологічне забезпечення функціонування складових частин ДСМД покладено на МЕПР і грунтується на єдиній науково-методичній базі щодо визначення й вимірювання показників стану довкілля, зокрема біоти та джерел техногенного впливу на неї, впровадження уніфікованих методів аналізу та прогнозування якості довкілля, загальних правил формування й ведення окремих баз і банків екологічної інформації, картографування екологічних ситуацій, побудови відповідних геоінформаційних систем.

Суб

Рис. 3.2. Суб'єкти системи моніторингу довкілля України та координація їх діяльності

ДСМД створена на базі наявних мереж відомчого підпорядкування (рис.3.2). Відомства – суб'єкти моніторингу – створювали свої системи, не враховуючи вимог до єдиної системи. Тому просте об'єднання таких систем не могло створити загальнодержавну систему, що функціонує за єдиним задумом і відповідає загальним вимогам як щодо • якості (точності, вірогідності та своєчасності), так і за формою (протоколи обміну даними), Діяльність суб'єктів ДСМД координує Міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля, яка має у своєму складі секції за відповідними напрямами. Основні об'єкти екологічного моніторингу: природні середовища (атмосферне повітря, поверхневі води суші, морські води, грунт і земний покрив, ландшафти, геологічне середовище); джерела антропогенного впливу, що призводять до надходження в довкілля токсичних, небезпечних і екологічно шкідливих речовин (стічні води, промислові викиди тощо), до зміни стану природного стану середовища, зміни ландшафту територій; природні ресурси (водні, земельні, лісові й інші біологічні); чинники впливу середовища проживання (шум, теплове забруднення, фізичні поля, радіаційне забруднення); стан біоти, її ареалів і екосистем. При організації екологічного моніторингу повинні враховуватися певні пріоритети. На територіях вищий пріоритет повинен надаватися: містам, зонам питної води і місцям нерестовища риби; в середовищах – атмосферному повітрю і воді прісноводих водойм; для інгредієнтів повітря – пилу, двоокису сірки і продуктам її перетворень (сірчаній кислоті й сульфатам), важким металам (ртуті, свинцю, кадмію, окислу вуглецю і оксидам азоту NOx, канцерогенним речовинам, хлорорганічним пестицидам, нафті тощо); для джерел забруднень в містах – автотранспорту, ПЕК, підприємствам металургії тощо. При цьому слід проводити такі види моніторингу: загальний, кризовий і фоновий. Щодо кожного об'єкта природного середовища та їх складових потрібно проводити спостереження, аналіз і оцінювання рівнів забруднення, ступеня небезпеки для життєдіяльності населення та довкілля. До складових державного моніторингу атмосферного повітря належать: атмосферне повітря населених пунктів; атмосферне повітря природоохоронних і рекреаційних територій; атмосферні опади; джерела викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря; транскордонне перенесення забруднювальних речовин з атмосферним повітрям. Щодо зближення ДСМД з міжнародною системою екологічного моніторингу, то в Україні прийнято низку законів і постанов КМУ з питань метрології, стандартизації й сертифікації у галузі природокористування й охорони довкілля. Основою для впровадження більш гнучкої системи управління навколишнім середовищем слугує адаптація і гармонізація до міжнародних стандартів ISO 9000 та ISO 14000. Відповідно до ISO 14000 в Україні розроблено та запроваджено серію українських стандартів, серед них ДСТУ ISO 14001-97 "Системи управління навколишнім середовищем. Склад і опис елементів, керівні вказівки щодо їх застосування", ДСТУ ISO 14004-97 "Системи управління навколишнім середовищем. Загальні керівні вказівки щодо принципів управління системами і засобами забезпечення". Щоб забезпечити порівняння результатів вимірів вмісту газів, парів, твердих частинок, хімічних забруднень у повітрі, отриманих фахівцями різних країн, у міжнародному стандарті ISO 4226 визначено одиниці виміру та їх позначення, уніфіковані на базі Міжнародної системи одиниць СІ. Загальний формат даних, що використовується для автоматизованого обміну інформацією про якість повітря та її обробки, визначено у міжнародному стандарті ISO 7168. Отриману інформацію супроводжують даними про джерела викидів, вплив автотранспорту, а також наводять повний опис місцевості. Усі зазначені вище дані вводять у комп'ютер за стандартними формами. Мережа спостережень ДСМД охоплює практично всю територію України. Вона в сукупності відображає загальний стан довкілля країни, а також вплив найважливіших чинників зміни його стану. Спостереження за станом забруднення повітря проводять у 53 містах України на 162 стаціонарних постах, на яких визначають такі домішки, як пил, діоксини сірки й азоту, оксид вуглецю, формальдегід, бензопірен, свинець і його сполуки. Окрім цих інгредієнтів, залежно від розміщення поста, визначають ще 7...10 специфічних інгредієнтів, характерних для викидів даного регіону. Нині аналізами хімічного складу атмосферних опадів займаються 33 рівномірно розміщені на території України станції, на яких аналізують хімічний склад Опадів; на 51 станції визначають pH. В атмосферних опадах визначають вміст сульфатів, хлоридів, нітратів, йонів амонію, натрію, калію, кальцію, магнію. На території України діють дві станції транскордонного перенесення (Світязь, Рава-Руська), розміщені поблизу українсько-польського кордону. До складових державного моніторингу вод належать: поверхневі води суші, зокрема природних і штучних водойм, водотоків й інших об'єктів; підземні води, зокрема питні, мінеральні, промислові, термальні та їх родовища; ґрунтові води; морські води, зокрема перехідні, прибережні, внутрішні, територіальне море та виключна (морська) економічна зона України; джерела забруднення поверхневих вод суші, морських вод, підземних вод; донні відкладення як чинник вторинного забруднення поверхневих вод; джерела та системи постачання питної води; транскордонне перенесення забруднювальних речовин з поверхневими водами; використання водних ресурсів; підземні води, зокрема, оцінювання ресурсів, гідрогеологічні й гідрохімічні визначення складу та властивостей. В Україні моніторинг водного середовища ведеться за принципом ресурсного підходу. Згідно з Положенням про ДСМД та з Порядком здійснення державного моніторингу вод він здійснюється з метою збирання, обробки, збереження й аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів (ст. 21 Водного кодексу).

Об'єкт державного екологічного моніторингу земель – усі землі незалежно від форм власності. До складових цього моніторингу належать: забруднення земель природоохоронних територій, територій населених пунктів і зайнятих природокористувачами; забруднення ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення; негативні процеси, пов'язані зі змінами родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення; зміни стану ландшафтів унаслідок процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, селевими потоками, землетрусами, а також карстовими, кріогенними й іншими явищами; стан берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд; небезпечне підняття рівня ґрунтових вод (підтоплення) на території населених пунктів. Згідно ст. 191 Земельного кодексу основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого- економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

До складових державного моніторингу біологічного різноманіття належать: наземні й водні екосистеми; біосферні заповідні території (комплексні спостереження); рослинний покрив земель; сільськогосподарські рослини; зелені насадження в містах і селищах міського типу; сільськогосподарські тварини; тваринний світ природного походження. Об'єкт державного моніторингу лісів – лісовий фонд України незалежно від форм його власності, зокрема земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До складових моніторингу лісів належать лісова флора і фауна, а також лісові грунти. Складові державного моніторингу у сфері поводження з відходами такі: місця й об'єкти збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронения відходів; вплив на довкілля місць і об'єктів знешкодження, розміщення та захоронения відходів; транскордонний обіг відходів. Щодо моніторингу, фізичних чинників (акустичні; іонізуюче випромінювання, зокрема радіаційне; неіонізуюче випромінювання, зокрема електромагнітне) впливу, то йому підлягають території населених пунктів і ті, що призначені для забудови, а також СЗЗ та зони обмеженої забудови навколо джерел фізичних чинників впливу на довкілля. До складових державного моніторингу геологічного середовища відносяться: екзогенні й ендогенні геодинамічні процеси, зокрема визначення просторових і видових характеристик, активності проявів; геохімічний стан ландшафтів, зокрема визначення вмісту й поширення природних і техногенних хімічних елементів і сполук; геофізичні поля, зокрема визначення фонових і аномальних характеристик.

Аналіз стану діючих в країні систем відомчих засобів спостереження і контролю природного середовища показує, що всі вони мають цілу низку недоліків: недостатнє представництво концептуальної бази комплексу еколого-інформаційних робіт, що проводяться; роз'єднаність і методична несумісність відомчих служб екологічного контролю, дублювання робіт різними відомствами, слабкий ступінь автоматизації процесів отримання, передачі, обробки, зберігання і доведення інформації до споживача; відсутність позавідомчої мережі центрів обробки екологічної інформації, єдиних уніфікованих методик і програм вимірювання екологічних параметрів довкілля, алгоритмів комплексної обробки екологічних даних і прогностичних моделей оцінки екологічної обстановки стосовно повного комплексу природоохоронних заходів і раціонального використання природних ресурсів; значне відставання в оснащенні станцій, постів і обсерваторій сучасними приладами і метрологічним забезпеченням; недосконалість методології моніторингу; орієнтування робіт з екологічного моніторингу на другорядні процеси і явища у вигляді аномальних змін окремих компонентів середовища без урахування інтегральних впливів техносфери на природу. Основні проблеми організації моніторингу пов'язані з вирішенням трьох головних задач: створення мережі пунктів спостереження; можливість оперативного контролю об'єктів; вибір контрольованих параметрів і показників стану об'єктів й індивідуальних аналітичних параметрів, не обхідних і достатніх для адекватного опису стану екосистеми. Концепція створення комплексної системи моніторингу в цілому нині практично не може бути реалізована, оскільки існуюча система фактично складається з окремих підсистем моніторингу якості води, повітря, Грунту, які слабо методологічно пов'язані між собою. Тому на першій стадії слід створювати системи моніторингу окремих середовищ з подальшою їх методологічною і метрологічною ув'язкою..

Для побудови системи оперативного екологічного контролю необхідне створення методології й апаратури автоматичного оперативного стеження за можливими екологічними правопорушеннями на основі приладів типу: "хімічний сторож" для автоматичного контролю можливих нелегальних залпових скидів і відбору проб скидів; "чорна скринька" для автоматичного безперервного контролю і документування стану вод, що скидаються підприємствами чи станціями очищення і повітряних викидів підприємств промислово-енергетичного комплексу; "аналізатор відбитків пальців" для ідентифікації винуватців забруднення шляхом порівняння складу речовин забруднення і складу речовини в потенційних (підозрюваних) джерелах забруднення; прилади для автоматичного відбору, зберігання і підготовки до аналізу проби об'єктів навколишнього середовища в безперервному (on line) режимі. Подібна апаратура забезпечує можливість функціонування багатоступінчатої системи контролю довкілля, що є відкритою ієрархічною структурою, де "на нижньому рівні" встановлена мережа простих датчиків, які керують пристроями відбору проби і включають складніші аналізатори старших рівнів у разі виявлення аномалій складу і властивостей контрольованого середовища.

У сучасних умовах для узгодження стратегічних і оперативних дій України з країнами ЄС великого значення набуває адаптація й гармонізація національних природоохоронних стандартів і нормативів до міжнародних, що особливо актуально для моніторингу довкілля. Порівняльний аналіз системи моніторингу довкілля країн ЄС і ДСМД свідчать про потребу суттєвого вдосконалення останньої, яка побудована на відомчому принципі. Кожне з відомств має власну мережу спостережень, методику, засоби збору, обробки й аналізу інформації, яку збирають за відомчими вертикалями, не узгодженими між собою, що ускладнює комплексний і оперативний аналіз екологічного стану довкілля. При цьому користувачі отримують дані, які не відповідають сучасним вимогам щодо оперативності, достовірності й детальності як для потреб підготовки управлінських рішень, так і для доступу до екологічної інформації громадськості. Удосконалення моніторингу довкілля з урахуванням вимог ЄС потребує інтеграції зусиль усіх суб'єктів ДСМД, які мають бути спрямовані на координацію моніторингових робіт, виключення дублювання, оптимізацію мереж згідно з міжнародними стандартами, узгодження програм спостережень, уніфікацію та вдосконалення технічного, науково-методичного і метрологічного забезпечення.

Мережі спостережень в ДСМД України побудовано без урахування методологічних принципів створення мереж в країнах ЄС. Тому слід уточнити існуючі мережі моніторингу, програми спостережень і набір індикаторів, щоб встановити пріоритетні показники забруднення, методи їх визначення, особливо щодо відповідності міжнародним стандартам і нормативам. Стан організації ДСМД не задовольняє повною мірою інформаційні потреби державних структур управління і громадськості, тому потрібно вдосконалити як просторову організацію мережі спостережень, так і програми спостережень, адаптованої до європейських стандартів і нормативів. Потрібно запровадити систему аналізу технічного забезпечення і стану засобів вимірювальної техніки та розробити рекомендації щодо її вдосконалення відповідно до сучасних загальноєвропейських вимог і зокрема щодо впровадження багатофункціональних приладів, уніфікації засобів вимірювальної техніки, автоматизованих постів спостережень та використання засобів дистанційного спостереження. У переліку контрольованих показників, що використовуються у мережі EuroWaterNet і ДСМД України, є розбіжності. Національні програми спостережень, перелік показників значно ширші за європейські, але вони не забезпечують певних параметрів й індикаторів (так, у річках і озерах за програмою Держгідромету спостерігають до 40 показників, за програмою Держагенства водних ресурсів – до ЗО, а за програмою EuroWaterNet тільки 17; у морях Держгідромет спостерігає 20 показників, а за програмою EuroWaterNet тільки 16). Репрезентативних станцій спостереження, які повною мірою відповідають усім критеріям EuroWaterNet, нині немає. З мережі станцій, що відповідають контрольним вимогам EuroWaterNet, одиниці й лише після детального вивчення їх технічного стану можна розглянути питання про можливість їх включення до міжнародної мережі (станції, які виконують транскордонні спостереження, відповідають міжнародним вимогам як за виконуваними функціями, так і за розміщенням). Потрібно проаналізувати й оптимізувати національну мережу спостережень, враховуючи методичні вимоги розміщення спостережної мережі EuroWaterNet, і переглянути підхід до розміщення станцій та розподілу функцій контролю між різними відомствами. Разом з тим, слід завершити формування баз даних стану об'єктів моніторингу й інформаційної системи з урахуванням сучасних вимог геоінформатики і створити горизонтальні й вертикальні зв'язки між користувачами інформації з відпрацьованими механізмами передачі інформації, правами на використання та взаємними зобов'язаннями суб'єктів моніторингу і міжвідомчої координації. Для реалізації поставлених питань і входження в систему EuroNet потрібно створити єдину Державну службу ведення моніторингу довкілля України, одним з основних завдань якої має бути організація і ведення моніторингових робіт із запровадження нових методів спостережень.

Проведення екологічної оцінки ґрунтується на використанні інформації (будь-яких відомостей) про стан довкілля і знань про процеси, що в ньому відбуваються. Інформація, зафіксована в певній, придатній для подальшої обробки формі зберігання і передачі, називається даними, а організований масив даних, що зберігається в обчислювальній системі, – базою даних. Комплекс баз даних і спеціальних методів і засобів (програмних, організаційних тощо), які дозволяють працювати з інформацією про стан довкілля, називається інформаційною системою (ІС). За допомогою комп'ютерів нині можливо обробляти практично будь- які типи інформації про довкілля і термін "інформація" став часто використовуватися як синонім терміну "дані", який часто використовується для позначення первинної цифрової інформації про стан довкілля. Довкілля розглядають як природно- антропогенний комплекс, що складається з геосфери, біотосфери та соціосфери (геосфера складається з літосфери, геоморфосфери, гідросфери, геофізсфери, атмосфери та педосфери (пов'язана з неорганічною складовою); біотосфера – з фітосфери, зоосфери та педосфери (пов'язана з органічною складовою); соціосфера – з техносфери та демосфери). Методологія і ступінь наповнення цих великих блоків екологічної інформації (у кількісному відношенні навколишнє середовище на 20 порядків перевищує інформаційну потужність суспільства) визначають особливість і специфіку інформаційної основи й ефективність функціонування всіх систем екологічного управління.

Ієрархічні рівні ЕІС

Рис. 3.3. Ієрархічні рівні ЕІС

Експертна система – система штучного інтелекту, яка створена для вирішення задач у конкретній проблемній області; програма, яка поводить себе подібно експерту у деякій проблемній області. В області "екологічна безпека" основною задачею, яка ставиться і перед експертами, і перед експертними системами, є підтримка прийняття рішень. Тому інформаційні системи, орієнтовані на підтримку прийняття таких рішень, називають експертно- інформаційними системами (ЕІС). Вони повинні бути орієнтовані на комплексне використання результатів екологічного моніторингу, забезпечуючи переуворення первинних результатів вимірювань у придатну для підтримки прийняття рішень форму. При цьому з переходом від первинних результатів екологічного моніторингу до знань про стан довкілля змінюються методи роботи з інформацією. У такій інформаційній системі виділяють три рівні, які орієнтовані на вирішення різних задач екологічного моніторингу та які відрізняються методами роботи з екологічною інформацією: 1) знання для підтримки прийняття рішень; 2) інформація про стан довкілля; 3) дані екологічного моніторингу. Підтримка прийняття рішень ґрунтується на знаннях і при цьому кожне ухвалення верхнього рівня (рис. 3.3) повинно підтверджуватися інформацією, що зберігається на середньому рівні, а при необхідності й первинними даними нижнього рівнії. Па нижньому рівні ЕІС для зберігання даних про стан довкілля використовуються різні системи управління базами даних (СУБД), а для обробки результатів спостережень – різні програмні продукти (редактори таблиць, пакети спеціальних прикладних програм тощо). На середньому рівні ЕІС для аналізу інформації про стан довкілля використовуються географічні інформаційні системи (ГІС), а також системи, в яких реалізовані різні методи інтелектуального аналізу даних. Такі системи, забезпечуючи введення, зберігання, оновлення, обробку, аналіз і візуалізацію всіх видів екологічної інформації, дозволяють систематизувати її видачу для екологічного управління.

Дані екологічного моніторингу дуже різноманітні. При їх аналізі часто використовують результати математичного моделювання. У рамках математичних моделей можливе і порівняння між собою даних з різних джерел, і застосування результатів моніторингу, і прогнозування наслідків того чи іншого господарського рішення. Проте методи математичного моделювання довкілля недостатньо розроблені, щоб їх результати могли широко використовуватися для підтримки прийняття рішень у природоохоронної діяльності. Тому нині накопичення знань, необхідних для підтримки прийняття рішень, ґрунтується на різних реалізаціях системного підходу, таких як методологія оцінки впливу на довкілля, індикатори довкілля і сталого розвитку тощо. Складна структура даних екомоніторингу примушує на нинішньому етапі розділити стадію їх аналізу і стадію надання результатів аналізу, оскільки засоби для аналізу даних – це великі пакети прикладних програм. Етапи інтеграції даних екомоніторингу в ЕІС такі: на першому етапі первинні дані екомоніторингу інтегруються у сховища даних; на другому етапі дані екомоніторингу аналізуються за допомогою стандартних пакетів, що реалізують ті чи інші методи інтелектуального аналізу даних, а його результати надаються для підтримання прийняття рішень тощо.

Для користування даними (введенням, пошуком тощо) в інформаційних системах використовується СУБД – спеціальне програмне забезпечення. З одного боку, СУБД все ширше використовуються для маніпулювання новими типами інформації (мультимедіа, ГІС тощо), а з іншого боку, створені нові технології, які дозволяють забезпечити доступ до інформації широкому колу користувачів у рамках мережі Інтернет, відкриваючи тим самим принципово нові можливості для вивчення довкілля. Терміном "мультимедіа" (multimedia) позначаються інтерактивні комп'ютерні системи, що забезпечують роботу з різноманітними типами даних – нерухомими і рухомими зображеннями з текстом, звуком тощо. У відповідних базах даних зберігається не тільки текстова інформація, але й оцифровані фільми, факсимільні зображення тощо. Щодо сховища даних, то необхідно зауважити, що нині з'являються не тільки нові технології, але і дещо змінюється підхід до формування баз даних, які повинні відповідати певним вимогам, і щоб підкреслити це, використовується спеціальний термін "сховище даних" (Data Warehouse). Цей термін означає предметно-орієнтований, інтегрований, підтримуючий хронологію, незмінний набір даних, організований для цілей підтримки прийняття рішень. При створенні сховищ даних виділяють два основні питання, орієнтованих на підтримку прийняття рішень: невизначеність задачі – яка саме інформація може знадобитися для підтримки прийняття рішень у світі, що постійно і швидко змінюється, які цілі й задачі будуть актуальними завтра тощо; неоднорідність інформації – різні й часто погано описані формати файлів даних, отриманих на різних приладах, що не стикуються між собою (у багатьох випадках легше повторити дорогий експеримент, ніж намагатися витягнути результати з архівних даних попереднього аналогічного експерименту). На першому етапі створення сховища даних при інтеграції висхідних даних у сховище необхідно забезпечити єдині правила найменування, уніфіковані одиниці вимірювання для однотипних об'єктів, єдину систему представлення (атрибути) для таких об'єктів тощо. Окрім того, для інтеграції даних про стан довкілля важлива єдина система географічних координат. Іншою важливою особливістю даних, що включаються у сховище, є підтримка хронології.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державний екологічний моніторинг в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ АНТРОПОГЕННИХ ПРОБЛЕМ ДОВКІЛЛЯ

  • Екологічні проблеми в Україні

  • Проблеми збереження біорізноманіття

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

  • Основні положення Закону України "Про екологічну експертизу"

  • Порівняння й адаптація екологічного законодавства України до чинного в ЄС

  • СПОСТЕРЕЖЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ

  • Державний екологічний моніторинг в Україні
  • Екологічне нормування

  • ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТІВ І ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Практичне застосування природоохоронних технологій

  • Управління охороною навколишнього середовища на підприємствах

  • Процедури екологічного супроводу планованої господарської діяльності

  • Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на довкілля

  • ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Державна екологічна експертиза

  • Громадська екологічна експертиза

  • Державний екологічний контроль за виконанням вимог висновку ДЕЕ

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ