ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – сукупність усіх форм експлуатації природних ресурсів ти задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб теперішнього і майбутніх поколінь з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін довкілля під впливом господарської діяльності й росту населення. Головним принципом П. в наш час має стати еколого- економічний: одержання максимальних матеріальних благ із мінімальними витратами й мінімальними порушеннями природного середовища.
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НЕРАЦІОНАЛЬНЕ – господарювання, у результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегуляції, порушується екологічна рівновага, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом. Це екстенсивне, хижацьке господарювання, перепромисел, перевипас, перезабруднення повітря, води й грунтів викидами промисловими, транспортними, енергетичними та отрутохімікатами, П.н. може бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім (наприклад, спустошення, зруйнування чи пожежі, пов'язані з воєнними діями). П.н. може бути зумовлене стихійними лихами, планово-економічними й проектними прорахунками, недбалими обліком та оцінкою ресурсів природних, недосконалістю законодавства природоохоронного, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою та ін.
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНЕ високоефективне, екологічно обгрунтоване господарювання, що не призводить до різких змін природного-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність і привабливість природних комплексів або окремих об'єктів, спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ.
ПРИРОДООХОРОННА ОСВІТА – система навчання, спрямована на засвоєння основних положень теорії та практики охорони природи, на формування в людини екологічного світогляду, природоохоронної свідомості. П.о. починається в середній школі, де її елементи вміщено в усі дисципліни й продовжується у вищих навчальних закладах. У багатьох із них є кафедри охорони природи.
ПРИРОДООХОРОННЕ ВИХОВАННЯ – процес систематичного й цілеспрямованого формування в людини екологічного світогляду, що базується на свідомому, дбайливому ставленні до природного середовища, знанні теоретичних основ і практичних способів охорони природи.
ПРИРОДООХОРОННІ ЗАХОДИ – науково обгрунтована планова діяльність державних органів, державних, громадських підприємств, організацій, установ, що здійснюється в галузі охорони природи, раціональне використання ресурсів природних, захисту довкілля з метою запобігання шкідливим наслідкам рекреаційної та господарської діяльності людини й усунення їх і відтворення природних ресурсів.
ПРОГРАМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ІЗ ДОВКІЛЛЯ (ЮНЕП) – спеціалізована установа ООН, створена за рекомендацією Стокгольмської конференції ООН із довкілля (1972). Програма координує зусилля держав щодо боротьби із забрудненням і деградацією довкілля, спустелюванням, втратою родючості ґрунту, погіршенням якості води тощо. З ініціативи ЮНЕП створюється всесвітня система екологічного моніторингу. Здійснюється просвітня діяльність у галузі охорони природи.
ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ – кількість біомаси, що продукується організмами біоценозу протягом певного часу (року, місяця тощо) на одиницю поверхні або об'єму води.
ПРОДУКТИВНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – КІЛЬКІСТЬ живої речовини, що утворюється в екосистемі протягом року на одиницю площі чи об'єму води.
ПРОДУКТИВНІСТЬ ФІТОЦЕНОЗУ – кількість органічної маси (біомаси), що продукується рослинами даного фітоценозу на одиницю площі за рік.
ПРОДУКЩЙНА СИСТЕМА – сукупність матеріально й енергетично пов'язаних процесів, що реалізують одну або більше визначених функцій. Під терміном "продукція" мається на увазі як продукціина система, так і система послуг.
ПРОДУКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС – сукупність процесів створення, нагромадження й трансформації органічної речовини, поглинання й проходження енергії через біо- і екосистеми різних рівнів організації.
ПРОДУЦЕНТИ – автотрофні організми (переважно земні рослини), що утворюють первинну продукцію органічних речовин.
Р
РАД – стара одиниця поглинутої дози, 1 рад відповідає поглинанню 100 ерг енергії іонізуючого випромінювання в 1 грамові речовини.
РАДІАЦІЯ – потік корпускулярної і електромагнітної енергії.
РАДІАЦІЯ АТОМНА – властивість атомного ядра радіоактивного ізотопу хімічного елемента спонтанно перетворюватися в ядро іншого елемента, що, як правило, супроводжується іонізуючими випромінюваннями.
РАДІАЦІЯ ЙОНІЗУЮЧА – природні випромінювання, які призводять до йонізації атомів і молекул. Діє руйнівно на речовину й викликає широкий спектр змін живих організмів (нові мутації, променеву хворобу тощо). Від Р.і. поверхня Землі захищена озоновим екраном.
РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА – комплекс заходів, які забезпечують безпечну роботу з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.
РАДІАЦІЙНЕ ЗАРАЖЕННЯ – концентрація штучних радіоактивних речовин у живих організмах, продовольчих і фуражних продуктах та грунті. Небезпека його полягає в тому, що радіоактивні речовини своїм випромінюванням зумовлюють складні зміни в живих організмах внаслідок іонізації та радіоактивних перетворень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 35. Приємного читання.
