Розділ «5.9. Геоекологічне обґрунтування проектування територіальних рекреаційних систем»

Рекреаційне природокористування виділяється як самостійний вид діяльності, але він постійно сполучається з іншими видами природокористування - насамперед лісогосподарським, сільськогосподарським, водним. Кожен із цих видів природокористування робить свій внесок у перетворення ландшафту, яке іноді збігається з цілями рекреаційного природокористування, а іноді суперечить їм. Розвиток інших видів природокористування відбувається в межах або в тісному контакті з територіями, де є курортно-рекреаційні ресурси. Наприклад, серйозну загрозу запасам і якості мінеральних вод і лікувальних грязей створює діяльність розташованих в їхніх басейнах підприємств з видобутку корисних копалин і промислових заготівель лісу.

Негативний вплив промисловості, сільського та лісового господарства на якість рекреаційних ресурсів і середовище курортів проявляється переважно через повітря і воду. Це ставить особливі вимоги до проектування меж округів санітарної охорони курортів з необхідністю урахування природних закономірностей формування ресурсів. Ці обставини примушують включати до сфери охорони не лише місця знаходження лікувальних засобів, але й райони, де вони формуються, а також компоненти природи, які хоч і не виступають безпосередньо носіями лікувальних властивостей, але беруть участь в їхньому формуванні.

Прикладом проблем таких складних взаємодій може бути досвід робіт зі створення штучних пляжів у Криму та навколо Одеси. Так, за останні два-три десятиліття докорінним чином змінилися умови Одеського узбережжя. З метою боротьби із зсувами протягом більш ніж 15 км уздовж берега були споруджені бетонні траверси та хвилерізи. Природний субстрат прибережної зони (вапняк, що обростає водоростями та молюсками, а також служить укриттям для багатьох видів гідробіонтів) виведено, а для зручності відпочиваючих намито пісок. На деяких ділянках берега є виходи постійно діючих зливових і дренажних стоків. Водообмін між прибережною смугою з пляжними спорудами та відкритою частиною моря став досить обмеженим. Усе це створює умови для стійких і значних забруднень узбережжя, особливо в період пікових рекреаційних навантажень.

Принцип прєвентивності {профілактичності} природоохоронних заходів. Для першого типу рекреаційного природокористування цей принцип виражається в регулюванні норм навантажень на природу. Для другого вирішальне значення має розробка заходів з благоустрою території. Якщо в першому випадку навантаження на територію співвідносяться з властивостями природних ландшафтів, то в другому враховуються насамперед розвиток дорожньої мережі, інфраструктурні елементи, ступінь перетвореності ландшафтів. За допомогою благоустрою території досягається, з одного боку, підвищення стійкості ландшафтів, а 3 іншого - зниження навантажень на природу. Урахування цього фактора вводиться у функціональне зонування. Так, наприклад, у приміських лісах Московської області виділяють три функціональні зони:

- масового відвідування - 40-70 осіб на гектар і більше (найбільш благоустроєні території паркового типу);

- середнього відвідування - 20-40 осіб на гектар (передбачається використання лісів, рівень перетвореності та благоустрою яких наближається до лісопаркового типу);

- мінімального відвідування - 2-4 особи на гектар (у даному випадку розглядається можливість використання природних лісових масивів).

Для перетворення лісового ландшафту в лісопарковий та досягнення певних естетичних, санітарно-гігієнічних і фізіологічних характеристик необхідні такі заходи з благоустрою території, як: 1) формування лісопаркового ландшафту; 2) оздоровчі та санітарні рубки; 3) рубки формування ландшафту; 4) відновлю вальні рубки; 5) поліпшення стану відкритих просторів; 6) розчистка та облагороджування луків; 7) розкриття видових пейзажних точок. Також пропонуються меліоративні, протипожежні заходи, лісопатологічні роботи.

Для третього типу рекреаційного природокористування принцип прєвентивності закладається безпосередньо в структуру системи, що проектується. Уже в процесі її створення мають ураховуватися можливі негативні впливи на природну складову ТРС. Більшість технічних елементів (штучні пляжі, греблі, системи дренажу, очисні споруди тощо) вводяться в систему з метою послаблення в майбутньому негативних впливів на рекреаційні ресурси з боку як самої рекреаційної галузі господарства, так і інших галузей, а також природних процесів.

Найчастіше це можна бачити на прикладі рекультиваційних робіт. Місця добування корисних копалин стають непридатними для господарського використання, але після рекультивації на них можливий розвиток різних видів рекреаційної діяльності. На відвалах проводяться лісопосадки, кар'єри облаштовуються для будь-яких видів відпочинку на воді. Перетворений ландшафт має більшу привабливість, а також оздоровчу дію на середовище. Рекреаційне використання територій, порушених гірничою промисловістю, визнано найбільш ефективним з економічного та екологічного погляду. Крім того, воно доцільне, оскільки ці землі, як правило, розташовані в урбанізованих та індустріальних областях, де проблема вільних земель стоїть особливо гостро.

Принцип територіальної диференціації природоохоронних заходів визначається відмінностями в стійкості природних і природно-технічних комплексів, з одного боку, і територіальною нерівномірністю розподілу рекреаційних потреб - з іншого. Це відображається у розробці територіально диференційованих нормативів навантажень на природу - фактично для кожного регіону країни має бути розроблена своя система нормативів.

При визначенні оптимальних і критичних навантажень на наземні та аквальні та природні комплекси слід звертати увагу перш за все на ті властивості ландшафтів, які вносять найбільш серйозні корективи в норми навантаження. Багато дослідників підкреслюють залежність стійкості природних геосистем від вологості ґрунтів і складу рослинності (табл. 8). Прямий вплив відпочиваючих (витоптування) фіксується розвитком стадій дигресії природної рослинності. Але насправді вплив на навколишнє середовище з боку відпочиваючих ширше - це засмічення побутовими відходами та органічними речовинами; переміщення і переселення видів рослин, у тому числі бур'янів тощо. Сьогодні процес територіальної диференціації значною мірою пов'язаний з другим та третім типами природокористування. Таким чином, роль властивостей природних ландшафтів сильно нівелюється завдяки благоустрою території, створенню технічних елементів або перетворенню природних, які дозволили підвищити навантаження на територію.

Таблиця 8.

Орієнтовні норми критичних навантажень на природні геосистеми (осіб на гектар)

Очевидно, що основні навантаження мають припадати на території в зонах транспортної доступності відносно великих міст, а також у районах з унікальними ресурсами - теплими узбережжями морів, родовищами мінеральних вод, пам'ятниками культури. При їхньому проектуванні потрібно враховувати не тільки вплив самої рекреаційної діяльності на природні ландшафти, але Й дію транспорту, служб комунально-побутового обслуговування тощо.

Принцип управління і контролю. Управління - важлива ланка в розробці системи заходів, спрямованих на компенсацію негативних впливів надмірно високих рекреаційних навантажень, на регулювання діяльності як рекреаційного господарства, так і підприємств, що належать до нерекреаційних галузей. При цьому залежно від переважних видів рекреаційного природокористування характер управління змінюється. Для першого типу рекреаційного природокористування управління здійснюється насамперед через систему адміністративно-юридичних заходів, спрямованих на обмеження потоків рекреантів, на прийняття заходів зі скорочення негативних дій промислових та сільськогосподарських підприємств.

Для другого і третього типів рекреаційного природокористування до адміністративно-юридичних важелів приєднуються цілеспрямовані зміни в територіальній організації системи, у створенні спеціалізованих геосистем. Так, наприклад, при формуванні доріг можна впливати на розподіл потоків відпочиваючих шляхом розміщення у певних місцях авто кемпінгів, мотелів і тим самим регулювати навантаження.

Найважливішим в організації ТРС є вдосконалення керуючої підсистеми, яка включає в себе блок контролю, тобто стеження за створенням та експлуатацією ТРС, іншими словами - організація системи рекреаційного моніторингу. Саме розвиток служб управління і контролю визначає стійкість системи, надійність її функціонування і тим самим створює умови для ефективного задоволення рекреаційної діяльності. За умови створення такої служби стеження за всіма природними і природно-технічними компонентами геосистем та об'єднання усієї інформації в єдиному банку даних з'являється можливість своєчасного коригування стратегії й тактики рекреаційного природокористування. Така функція може бути виконана відповідним органом управління, наділеним необхідними повноваженнями.

Саме розвиток служб управління і контролю, у решті-решт, визначає стійкість геотехсистеми, надійність її функціонування і тим самим створює умови для ефективного задоволення рекреаційної діяльності.

Отже, у процесі проектування територіальних рекреаційних систем необхідно суворо дотримуватися геоекологічних принципів, роль яких постійно зростає з удосконаленням системи рекреаційного природокористування .