Розділ «5.2. ГЕОЕКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ГЕОТЕХСИСТЕМ»

- створення гармонії в придорожній смузі;

- охорона природних ресурсів, а також сільськогосподарського фонду в зоні, яка перебуває в контакті з дорогами;

- запобігання забрудненню повітря, вод і ґрунтів прилеглих до дороги територій.

При інтенсивності руху понад 1 тис. транспортних засобів за добу виникає необхідність створювати вздовж автодоріг спеціальні буферні смуги, виключені із сільськогосподарського використання. Траву, скошену в їхніх межах, не можна використовувати для корму домашнім тваринам, оскільки в ній накопичується багато токсичних речовин. Структура цих смуг може бути різною залежно від природних умов і містити в собі природні луки та зелені огорожі; загальна середня ширина смуг має досягати не менше 15-20 м.

Принцип територіальної диференціації в проектуванні та будівництві автодоріг уже давно має широке розповсюдження. Ще за радянських часів українські фахівці розробили схему дорожньокліматичного районування УРСР, згідно з якою територія України була поділена на три дорожньоландшафтні зони і 16 дорожніх районів. У будівництві залізниць принцип територіальної диференціації менш розповсюджений. Так, розроблено методику проектування залізниць у районах розвитку схилових процесів, карстоутворення, на заболочених територіях, а також у районах багаторічної мерзлоти, у сейсмоактивних районах.

При проектуванні трубопроводів складаються спеціальні "карти умов будівництва, на яких виділяються ділянки, несприятливі для будівництва з інженерно-геологічної точки зору. Тобто принцип територіальної диференціації має, на жаль, вузьку інженерну орієнтацію, для якої характерне врахування природного фактора лише тією мірою, наскільки воно важливе для стійкості і нормального функціонування інженерної споруди, незважаючи на можливі негативні наслідки. Необхідно впровадження принципу територіальної диференціації, сутність якого полягає в тому, що різні природні геосистеми потребують застосування різного комплексу природоохоронних заходів залежно від їхньої ролі у збереженні екологічної стабільності території.

Територіальна диференціація при проектуванні доріг необхідна на всіх рівнях, починаючи від країни в цілому і закінчуючи врахуванням особливостей кожної конкретної місцевості. Будівництво доріг і трубопроводів неможливе без детального аналізу стійкості геосистем різного типу до зовнішніх впливів. У процесі проектування транспортних систем потрібно використовувати карти стійкості ландшафтів до зовнішніх впливів, які виникають у ході будівництва та експлуатації доріг. На цих картах виділяють стійкі та нестійкі ландшафти, тобто найсприятливіші для трасування (з природоохоронної позиції), ландшафти цінні, що потребують особливої охорони, та малоцінні. Оцінка відносної цінності кожного типу геосистем для підтримки екологічної рівноваги також повинна мати територіально диференційований характер.

Принцип управління і контролю за функціонуванням. При функціонуванні транспортних ГТС, як і будь-яких інших, сполучаються процеси самоорганізації, притаманні їхній природній складовій, та процеси управління технічною частиною системи з боку людей. Останні виражаються у підтримці на належному технічному рівні полотна та проїжджої частини дороги, які перебувають під постійним руйнівним впливом як природних процесів, так і транспортних засобів, що рухаються дорогою. Крім цього, до процесів управління можна віднести заходи дорожніх служб з боротьби з несприятливими погодними умовами: прибирання снігу, боротьба з ожеледдю тощо. Але управління і контроль за функціонуванням доріг мають проводитися таким чином, щоб не послужити причиною погіршення природного середовища в придорожній смузі.

Дорожнє проектування в наш час, як правило, ведеться з урахуванням можливої реконструкції дороги в майбутньому, якщо виникає необхідність збільшення її пропускної здатності. При цьому важливо брати до уваги також розміщення придорожнього озеленення, щоб не знищувати його при розширенні проїжджої частини дороги. Земляні роботи при ремонті або реконструкції полотна дороги необхідно проводити таким чином, щоб не нанести збитку придорожнім посадкам. Слід мати на увазі, що дерева важко переносять як зняття поверхневого шару ґрунту, так і засипання ґрунту. Зняття поверхневого шару ґрунту знижує вітрову стійкість дерев, не кажучи вже про можливість механічного пошкодження їхнього коріння. До засипання ґрунтом легше пристосовуються вільха, ясень, тополь і верба; не витримують засипку бук, ялинка та ялиця. Найбільше пригнічує дерева засипка щільними ґрунтами.

Важливою умовою нормального функціонування дорожньо-транспортних ГТС є утримання в порядку водопропускних споруд, особливо труб невеликого діаметра. їхнє несвоєчасне очищення від наносів може стати причиною закупорки труб, що спричинить порушення гідрологічного режиму придорожньої території, а також заболочування, загибель лісу тощо.

І останнє. Багато проблем виникає також при організації зимового утримання доріг. Сьогодні практично не існує інших ефективних і менш шкідливих засобів боротьби з ожеледицею на дорогах, ніж сіль. Дуже важливо розумне застосування солі для боротьби з ожеледдю, обмеження можливості розповсюдження сольових розчинів у придорожній смузі. Необхідно утримуватися від застосування хімікатів восени, коли вегетаційний період ще не закінчився, та навесні, коли він уже почався.