РОЗДІЛ 5. Дослідження геотехсистем різного призначення

У системі контролю та управління якісним станом природного середовища головну роль відіграють екологічні нормативи чистоти повітря, води та інших компонентів природи, які служать засобом обмеження негативного впливу на природу. Верхньою межею є критичний рівень забруднення (КРЗ), а нижньою - критичний рівень чистоти (КРЧ). Між ними встановлюються гігієнічні нормативи наявності забруднювальних речовин у повітрі, воді, ґрунті у формі гранично допустимих концентрацій (ГДК) та норми викидів у формі гранично допустимих викидів (ГДВ).

Показники ГДК використовуються, головним чином, для контролю стану природного середовища у промислових центрах. ГДК - це така концентрація хімічної сполуки, яка при щоденному впливі протягом довгого часу на організм людини не викликає будь-яких патологічних змін або захворювань, а також не порушує біологічний оптимум для людини. Організація системи контролю джерел забруднення природного середовища основана на принципі встановлення підприємствам технічних нормативів - гранично допустимого викиду (ГДВ) для повітря та гранично допустимого скиду (ГДС) для водних об'єктів. В основі встановлення цих величин лежать ГДК. ГДВ установлюються для кожного стаціонарного джерела викидів на тому рівні, за якого ці викиди з урахуванням перспективного розвитку не призведуть до перевищення ГДК відповідних речовин.

Нормативи якості природного середовища характеризують не оптимальний стан об'єктів природи, а верхній гранично допустимий рівень вмісту шкідливих домішок у природних компонентах.

Таким чином, оскільки промислові геотехсистеми є найбільш сильними та небезпечними джерелами впливу на природу, механізм взаємодії їхніх підсистем проявляється в ланцюзі процесів: вплив техніки на природу - вилучення природних ресурсів і привнесення техногенних речовин - відходів виробництва; зміни властивостей і якостей природних комплексів у результаті впливу; наслідки (негативні), що відбуваються в результаті змін, які впливають на функціонування самого технічного об'єкта, на умови життєдіяльності населення, а також на функціонування сусідніх природно-технічних геосистем.

Кожен тип промислових геотехсистем має свою специфіку впливу, зумовлену галузевим видом виробництва. При цьому найбільш різноманітний характер впливу притаманний підприємствам добувної промисловості з початковими стадіями обробки сировини, де відбувається не тільки вилучення і порушення земель, а й забруднення відходами виробництва всіх компонентів ландшафту. Крім цього, специфічними особливостями промислових ПТГС є переважний вплив на повітря і воду, здатність розповсюджувати його на далекі відстані, а також значні територіальна концентрація та інтенсивність впливу.

Саме тому провідним геоекологічним принципом проектування промислових ГТС є принцип профілактичності природоохоронних заходів, який реалізується через надання пріоритету заходам запобігання негативному впливу на природне середовище.