На авіаційних підприємствах застосовують різні типи світильників (рис. 9.4). Система освітлення раціональна лише при їхньому правильному виборі й розміщенні. Тип світильників визначають за характером виробничого приміщення і технологічного процесу, необхідною безпекою, якістю освітлення і зручністю обслуговування. Сліпучу дію світла усувають за правильного вибору висоти, на яку монтують світильник.
Рис. 9.4. Типи світильників
Для освітлення перонів і стоянок ПС, а також під'їзних шляхів і території на авіаційних підприємствах доцільно застосовувати прожектори. Вони забезпечують високу вертикальну освітленість при високій економічності.
Відповідно до вказівок щодо проектування пасажирських перонів аеропортів для освітлення території перону прожектори і світильники слід встановлювати на високих будівлях (аеровокзали, контрольно-диспетчерські пункти тощо), а також на щоглах висотою до 28 м. Для прожекторів з лампами розжарювання відстань між двома щоглами, на яких вони встановлені, має складати (6-8)Л, але не більше 15 Л, де к - висота установлення прожекторів над освітлюваною територією.
Необхідна освітленість робочих приміщень і місць залежить не тільки від правильного вибору типу світильників, їхньої потужності та розміщення, але й від оброблення і забарвлення стін, стелі та устаткування. Стелі належить фарбувати у білий колір, стіни й устаткування - у світлі тони. Живлення світильників загального освітлення в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних здійснюють напругою 220 В, якщо висота їхнього установлення не менша 2,5 м і конструкція виключає випадковий дотик до їхніх струмоведучих частин.
Переносні світильники місцевого освітлення живляться напругою не вище 12 В, якщо у виробничому приміщенні тісно та існує можливість зіткнення з металевими заземленими поверхнями. Під час технічного обслуговування літаків вночі застосовують переносні світильники, які живляться постійною напругою 24 В. Світильники, розраховані на напругу, нижчу за 220 В, живляться від знижувальних трансформаторів з електричними роздільними обмотками. Використовувати автотрансформатор у цьому випадку не можна.
Освітлення кабін ПС складається із системи освітлення кабіни екіпажу і освітлення кабіни пасажирів. Внутрішнє освітлення ПС призначене для створення нормальних умов роботи екіпажу і необхідних зручностей пасажирам під час нічного польоту. Природне освітлення кабіни екіпажу забезпечується за рахунок достатньої площі скління і застосування відповідних світлофільтрів, які запобігають сліпучій дії денного світла. Розрізняють такі види внутрішнього освітлення ПС: загальне (кабін), місцеве, індивідуальне.
До світлотехнічного обладнання пред'являють ряд вимог, які необхідно обов'язково виконувати для безпеки польотів - охорони праці екіпажу. До них відносяться такі: світлотехнічне обладнання не повинне викликати засліплення членів екіпажу або створювати будь-які інші незручності, що заважають їм виконувати свої обов'язки і загрожують безпеці польоту; внутрішньокабінне освітлення не повинне знижувати функцій зору екіпажу при огляді зовнішнього простору; світлотехнічне обладнання при нормальній експлуатації, а також при несправності будь-якої його частини має відповідати вимогам техніки безпеки і бути безпечним у пожежному відношенні; будь-які ковпачки або кольорові фільтри, які застосовують, мають бути виготовлені так, щоб не змінювали свого кольору або форми і не призводили до значних втрат світла при нормальній експлуатації тощо.
Проектуючи ПС, освітленість робочих місць екіпажу визначають розмірами деталей, їхнім фоном, контрастом, який деталі створюють з фоном, тобто використовують такий же принцип, як і при улаштуванні освітлення на робочих місцях авіапідприємств.
В умовах нічних польотів пілотам і штурману дов^ спостерігати за світловими сигналами, які знаходяться на великих відстанях від ПС. Такі спостереження можна здійснювати за умови, коли очі адаптовані до темряви. Тому в полі зору членів екіпажу не повинні знаходитись поверхні, які мають значну яскравість.
Вказане протиріччя усувається вибором оптимального рівня освітленості в кабіні, кольоровості освітлення, розмірів цифр і написів, які знаходяться в кабінах, та їхнім контрастом з фоном. Наприклад, освітленість приладових дощок рекомендується підтримувати в межах 2-6 лк.
Важливу роль відіграє кольоровість освітлення. Дослідження показали, що для збереження адаптації ока до темряви найбільш сприятливе червоне освітлення, а відношення максимального освітлення до мінімального не повинне перевищувати 3:1. Рекомендується для освітлення кабін екіпажу використовувати системи червоно-білого освітлення.
На етапах зльоту і посадки належить вмикати червоне світло, а під час тривалого польоту за маршрутом - біле. Однак можуть бути й інші варіанти освітлення. Наприклад, в кабіні екіпажу встановлюють плафон загального освітлення і світильники для підсвічування приладових дощок пілотів, пульта бортінженера, верхнього електрощита пілотів, середнього пульта пілотів, бортових панелей, панелей автомата регулювання тиску, робочого місця штурмана. Крім того, у кожного члена екіпажу встановлюють лампи з червоним циліндричним світлофільтром, який дозволяє змінювати освітлення з білого на червоне. Плафон загального освітлення, який вмикається на електропилку бортінженера, випромінює біле світло. Ним користуються тільки під час роботи в кабіні та на землі.
Світильники червоно-білого освітлення мають лампи з колбами із безбарвного скла і лампи з колбами червоного кольору, поставленими в ряд через одну. Червоне освітлення вмикають в нічному польоті для спостереження за зовнішнім простором.
Задній світильник верхнього електрощитка пілотів і світильник освітлення пульта бортінженера закріпляють на поворотних кронштейнах з фіксацією їх в робочому і похідному положеннях. Світильники, призначені для підсвічування середнього пульта пілотів, вмонтовують в підлікотники крісел пілотів. їхня яскравість регулюється за допомогою резисторів, установлених на бокових пультах лівого і правого пілотів, на верхньому електрощитку пілотів і на електрощитку бортінженера. Оскільки пофарбовані в червоний колір деталі погано видно під час освітлення їх червоним заливаючим світлом, ручки й інші елементи аварійного призначення фарбують за типом "зебрами - смугами смарагдового і червоного кольору. У червоному світлі таке забарвлення дає чорні й білі смуги.
Пасажирські салони частіше мають три види освітлення: загальне, чергове та індивідуальне освітлення пасажирських місць. Освітлення багажних приміщень, технічних та інших відсіків здійснюють, використовуючи плафони і переносні лампи.
Розрахунок освітленості
Під час розрахунку освітленості виробничих приміщень необхідно визначити систему освітлення, вибрати тип джерела світла і тип світильників, визначити розряд приміщення відповідно до санітарних норм і норму освітленості; розмістити світильники, розрахувати освітленість на робочих поверхнях, уточнити число світильників і визначити одиничну потужність ламп. Вибираючи тип джерела світла, перевагу слід віддати газорозрядним лампам як найбільш економним. Такі лампи застосовують в приміщеннях, не освітлених природним світлом, де виникає необхідність тонко розрізняти кольори і виконувати точні роботи.
Існує декілька методів розрахунку освітленості. Найчастіше її розраховують за світловим потоком. Для цього визначають середню освітленість
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Освітлення виробничих приміщень, перону і кабін повітряних суден“ на сторінці 4. Приємного читання.
