Розділ «1.3. Фактори небезпеки»

Результати найновіших досліджень свідчать, що нижніх безпечних меж впливів канцерогенів та іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.

За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів їх сумарна концентрація не має перевищувати 1. Це можна приблизно обчислити так:

C1/ГДК1 + С2/ГДК2 + ... + С/ГДК = 1,

де C1, С2, ... С – фактичні концентрації забруднювачів, мг/м8; ГДК1, ГДК2, ... ГДК – ГДК забруднювачів, мг/м3.

Якщо сумарна концентрація забруднювачів більша за 1, то санітарний стан не відповідає нормативним вимогам. Дуже шкідлива сумарна дія таких полютантів, як сірчаний газ, діоксид азоту, фенол, аерозолі дезінтеграції, сірчана та фтористоводнева кислоти.

Для неоднакових середовищ ГДК одних і тих самих токсикантів різняться. Під час визначення ГДК речовин природних вод їх поділяють на ГДК вод господарсько-питного призначення і ГДК вод рибного господарства (при цьому ГДК однакових речовин мають різне значення). У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для одного шару. Полютанти не мають шкідливо впливати на якість продукції, вирощеної для споживання, а також на здатність ґрунту самоочищуватись, нормально функціонувати. Останнім часом роблять дедалі більше розрахунків ГДК для продуктів харчування.

Основними засобами захисту людини від дії шкідливих речовин є гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах, різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення), а також засоби індивідуального захисту.