Розділ «1.3. Фактори небезпеки»

Втому класифікують на вторинну (зумовлену певним захворюванням), що може тривати місяць або довше, проте загалом менше шести місяців; фізіологічну (виникає внаслідок дисбалансу в рутинному фізичному навантаженні, сні, дієті або іншій активності, не зумовлена жодним захворюванням і минає після відпочинку); хронічну (триває більше шести місяців і не зникає після відпочинку).

Найчастіше етіологією втоми є надмірне фізичне навантаження, погіршення фізичного стану, вірусні захворювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, дія медикаментів, рак і депресія. У третині випадків етіологію втоми встановити не вдається.

Сонливість – це порушення нормального механізму прокидання, що втілюється у постійних спробах заснути. Особи, які потерпають від неї, під впливом будь-якої активності тимчасово прокидаються. Після короткого сну вони почуваються ліпше, а пацієнти із втомою скаржаться на брак енергії, розумове виснаження, м'язову слабкість, повільне відновлення сил після фізичного навантаження та відчуття втоми навіть після сну.

Психічні стани людини мають важливе значення у профілактиці травматизму та попередженні аварійності. Нервово-психологічні перевантаження виникають, як правило, на шляху до втілення життєвих інтересів, при виникненні ситуацій, що перешкоджають (іноді навпаки, зненацька сприяють) цій реалізації. Вони виявляються у критичних станах: стресах, фрустраціях, внутрішніх конфліктах і кризах, трансах, екстазах, параксизмалізмі. У таких ситуаціях допомагають методи сучасної медицини (медикаментозні, психологічна допомога).

Психогенні зміни настрою тривають від кількох хвилин до кількох місяців. Вони виникають із таких причин:

1) незадовільний характер діяльності (великі фізичні навантаження, високий темп, перенапруження аналізаторів, нервове перенапруження та ін.). Наслідком є повне виснаження, ослаблення психіки, послаблення точності, швидкості орієнтації, уваги тощо;

2) загибель близьких людей, перенесений шоковий стан, конфліктна ситуація. Наслідки подібні до тих, які спричинює незадовільна діяльність, також втрачається самоконтроль;

3) стан афекту (вибух емоцій) у результаті несподіваної удачі (або навпаки), образи тощо; супроводжується різкими агресивними рухами, притупленням почуттів небезпеки та відповідальності. Людина, не замислюючись, може піти на ризик і повести за собою інших. Особистості, схильні до афекту, не можуть бути командирами і керівниками;

4) вживання спеціальних препаратів:

– легкі стимулятори (чай, кава), що допомагають перебороти сонливість, млявість. Їх дія короткочасна, вони не впливають на координацію, швидкість рухів, реакцію;

– транквілізатори, які знімають психологічну активність, уповільнюють реакцію, викликають сонливість, апатію. Їхнє вживання може призвести до травматизму і небезпеки життєдіяльності;

– алкоголь, наркотики, що унеможливлюють подальше оцінювання ситуації, притупляють почуття небезпеки, порушують координацію рухів і реакцію тощо, тобто є вкрай небезпечними.

Однією з емоційних реакцій людини на небезпеку є тривога (неспокій). Людина, яка перебуває у такому стані, схильна до помилок або небезпечних вчинків. Тривога може проявлятися як відчуття безпорадності, невпевненості в собі, безсилля перед зовнішніми чинниками. Усвідомлення небезпеки викликає страх, що виявляється в недоцільних вчинках, або навпаки, надмірній обережності, обачливості. Негативно позначається на діяльності людини така форма страху, як паніка.

Отже, психофізіологічні фактори постійно або тимчасово підвищують можливість виникнення небезпек, але це не означає, що їх наявність завжди призводить до небезпечної ситуації. Такі чинники небезпек безпосередньо впливають на фізичні та фізіологічні процеси, працездатність, настрій, продуктивність праці, життєдіяльність загалом.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин

При визначенні впливу шкідливих речовин на людину, рослинні і тваринні організми, ступеня забрудненості довкілля, а також для проведення екологічних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об'єктів чи районів у світі послуговуються поняттям "якість природного середовища". Нормативи якості виражаються у гранично допустимих концентраціях (ГДК) шкідливих речовин (полютантів), гранично допустимих рівнях (ГДР), гранично допустимих викидах (ГДВ), гранично допустимих екологічних навантаженнях (ГДЕН), максимально допустимому рівні (МДР), тимчасово погоджених викидах (ТПВ) та орієнтовно безпечних рівнях впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах.

Мета нормативів якості полягає у забезпеченні науково обґрунтованого поєднання екологічних і економічних інтересів як основи суспільного прогресу. Це вимушений компроміс, що допомагає розвивати промисловість, охороняючи життя і благополуччя людини. Основою нормативів є три показники: медичний, технологічний, науково-технічний.

Медичний показник встановлює граничний рівень загрози здоров'ю людини. Технологічний показник оцінює рівень встановлених меж техногенного впливу на людину і середовище існування; науково-технічний – можливість науково-технічних засобів контролювати дотримання меж впливу за всіма необхідними характеристиками.

Показник ГДК, що характеризує якість навколишнього середовища стосовно здоров'я людини, належить до нормативів санітарно-гігієнічного характеру.

Гранично допустима концентрація (норматив) – кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка за постійного контакту або взаємодії за певний проміжок часу не впливає на здоров'я людини і не спричинює небажаних наслідків у майбутніх поколінь.