Розділ «1. Загальні засади безпеки життєдіяльності»

1.1. Сутність, становлення та концептуальні основи безпеки життєдіяльності

Сучасний період супроводжується соціально-економічною і екологічною кризами в суспільстві, що спричинило катастрофічне зниження рівня життя людей. В останні роки в Україні спостерігається стійка тенденція до погіршення стану здоров'я населення, із кожним роком зростає кількість чинників, що негативно впливають на людину. Це призводить до збільшення чисельності осіб, особливо молодих, із функціональними захворюваннями і спадковими патологіями. Така ситуація потребує невідкладного оздоровлення дітей, підвищення культури особистості з урахуванням значущості поведінкового компонента у формуванні здоров'я, що відповідає стратегічній програмі Всесвітньої організації охорони здоров'я "Здоров'я для всіх в XXI сторіччі". Тому особливо актуалізується вивчення дисциплін, пов'язаних із питаннями безпечного існування.

Безпека життєдіяльності – галузь знань, що вивчає небезпеки, які загрожують людині в повсякденному житті (вдома, на вулиці, роботі, відпочинку) та за надзвичайних ситуацій (аварії, техногенні та природні катастрофи тощо), і методи захисту від них.

Сутність безпеки життєдіяльності

Системно-структурний підхід і системний аналіз як методологічна основа БЖД

Безпека життєдіяльності як порівняно нова галузь знань, що виникла на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує їх методи, водночас розробляючи власні. Комплексний характер БЖД зумовлює застосування сукупності методів різних наук.

У природі та суспільстві всі явища взаємопов'язані та взаємообумовлені, тобто кожне з них має певні причини і наслідки, тому методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід.

Системно-структурний підхід – напрям методології досліджень, що полягає у вивченні об'єкта як цілісної множини елементів у сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд/ об'єкта як системи.

Основним методом системного підходу є системний аналіз – сукупність методологічних засобів, які використовують для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають у системах.

Кожна система є сукупністю взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою з метою досягнення певних цілей. До таких складових належать не лише матеріальні об'єкти, а й відносини між ними. Системи мають свої властивості, які не характерні для елементів, що її утворюють. Будь-яка система є складовою іншої, а окремі елементи її можна розглядати як самостійні системи. У БЖД вивчають систему "людина – життєве середовище".

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності – методологічні засоби, які використовують для визначення небезпек, що виникають у системі"людина – життєве середовище" або на рівні її складових, та їх впливу на самопочуття, здоров'я і життя людини.

Проблеми безпеки життя особистості чи групи потрібно вивчати у зв'язку з екологічними, економічними, технологічними, соціальними, організаційними та іншими компонентами системи, до якої вони належать. Кожен із цих елементів впливає на інший, і всі перебувають у складній взаємозалежності. Вони позначаються на рівні життя, здоров'ї, добробуті, соціальних відносинах, від яких залежать стан духовної та матеріальної культур, характер і темпи їх розвитку.

Системно-структурний підхід у системі "людина – життєве середовище" є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, а й важливим засобом удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення сприятливих і безпечних умов існування.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження було започатковано наприкінці 50-х років XX ст., коли виникла наука "безпека систем", що застосовує інженерні та управлінські принципи для гарантування необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, використання засобів для контролю цих небезпек і запобігання їм протягом життєвого циклу системи з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Програми, розроблені військовими і фахівцями у галузі космонавтики, з часом почали застосовувати у промисловості (енергетиці, нафтопереробці, перевезенні вантажів, хімічній промисловості), а згодом у БЖД.

Отже, БЖД розглядає людину саме в системі "людина – життєве середовище", в якій особистість є джерелом активності, спрямованої на життєве середовище. Поза межами цієї системи людина становить об'єкт вивчення антропології, медицини, психології, соціології та інших наук.

Концепція ООН про сталий людський розвиток як концептуальна основа БЖД

Становлення і розвиток екологічних наук та БЖД

Знаннями про довкілля людина володіла з найперших етапів антропогенезу. Тоді це було необхідною умовою виживання. Отриману інформацію про навколишнє середовище використовували під час облаштування житла, полювання, рибальства тощо. Із часом, коли виникли міфологія та релігія, ці знання органічно увійшли у найдавніші світоглядні системи.