Розділ «1.2. Джерела небезпеки»

Небезпеку розглядають як об'єктивно існуючу реальність у відносинах між суспільством і технікою, середовищем проживання людини. За визначенням

Комітету зі сприйняття ризику та інформування про нього Національної дослідницької ради США небезпекою є "...дія або явище, що завдає потенціальну шкоду людям чи предметам". За американським дослідником Вільгельмом Маршаллом (1934–1996), це природне або техногенне явище, внаслідок якого можуть виникнути явища або процеси, здатні вражати людей, завдавати матеріальні збитки, руйнувати довкілля тощо.

Життєдіяльність людини постійно супроводжується потенційними небезпеками. Небажані зовнішні впливи призводять до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших небажаних наслідків. Небезпеки існують у просторі і часі та реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Вони не діють вибірково. Виникнувши, небезпеки впливають на все матеріальне довкілля.

Небезпека – 1) негативна властивість живої та неживої матерії, що може завдати шкоди самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям; 2) умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження.

Ідентифікують небезпеки з огляду на принцип "все впливає на все": джерелом може бути все живе і неживе, загрожує небезпека теж усьому живому і неживому.

Науку, яка займається класифікацією небезпек, називають таксономією. Залежно від конкретних потреб використовують класифікації небезпек за різними критеріями:

– часом дії (імпульсивні та кумулятивні);

– локалізацією (пов'язані з літо-, гідро-, атмосферою і космосом);

– наслідками (захворювання, смертність, скорочення тривалості життя, дестабілізація суспільства);

– масштабами (глобальні, державні, регіональні, місцев)і;

– сферою вияву (побутові, спортивні, виробничі);

– структурою (прості та похідні);

– походженням (природні, техногенні, соціальні, політичні, комбіновані).

Найчастіше послуговуються класифікацією джерел небезпек за походженням. Серед природних джерел небезпеки

розрізняють природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які загрожують життю чи здоров'ю людини (землетруси, зсуви, вулкани, шторми, урагани, тумани, блискавки, астероїди). Техногенні джерела небезпек пов'язані з використанням транспортних засобів, технічного обладнання, застосуванням горючих, легкозаймистих речовин, різних видів випромінювання. До соціальних джерел небезпек належать ті, що спричинені низьким духовним і культурним рівнем: бродяжництво, проституція, алкоголізм. Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнародному рівні, політичний тероризм, війни. Комбіновані джерела небезпек поділяють на такі підгрупи:

– природно-техногенні (смог, кислотні дощі, погіршення родючості ґрунтів);

– природно-соціальні (наркоманія, епідемії, інфекційні та венеричні захворювання);

– соціально-техногенні (професійні захворювання, професійний травматизм).

Усі небезпеки певною мірою спричинені вражаючими (негативними) факторами.