Розділ «2.3. Забезпечення здоров'я людини»

Наприкінці XX ст. проблема здоров'я людства стала глобальною. Без її розв'язання подальше існування людства як біологічного виду на планеті Земля може стати неможливим. У науковий обіг запроваджено поняття "антропологічна катастрофа", сутність якої полягає в тому, що згідно з основним біологічним законом кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються умови існування, до яких він пристосувався тисячоліттями у процесі еволюції. До початку XX ст. умови існування людини формувала природа, і саме до них вона пристосувалася біологічно. Однак антропологічна діяльність охопила майже всю планету та істотно змінила умови життєдіяльності. Ці зміни в останній чверті XX ст. набули катастрофічного масштабу. Змінилося і розуміння поняття "здоров'я".

Сутність поняття "здоров'я людини". За медичним підходом здоров'я визначають як відсутність хвороби. Проте, за сучасними уявленнями, здоров'я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний глобальний феномен, що має філософську, соціальну, економічну, біологічну, медичну складові, як об'єкт споживання, вкладання капіталу, індивідуальну і суспільну цінність, явище системного характеру, динамічне і взаємопов'язане з довкіллям.

Стан системи охорони здоров'я зумовлює в середньому лише до 10% впливів на здоров'я, решта припадає на екологію (20%), спадковість (20%), умови і спосіб

життя (50%). На основі цього у міжнародному співтоваристві було прийнято визначення здоров'я, запропоноване ВООЗ (1948).

Здоров'я – стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя. а не лише відсутність хвороб або фізичних вад.

Стан здоров'я зумовлює взаємодія біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи, опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем. Отже, здоров'я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне благополуччя.

Цілісний погляд на здоров'я трактує його як феномен, що інтегрує чотири складові – фізичну, психічну (розумову), духовну і соціальну (суспільну).

До сфери фізичного здоров'я належать індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму. Його характеризують індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму. Індикатори зросту і ваги відображають (з певними обмеженнями) вади (або їх відсутність) анатомічної будови тіла і особливості спадковості. Опосередковано свідчать про реакції організму на фізичні навантаження показники травмування, спроможності виконання фізичних навантажень, типових для звичайної рухової активності.

Психічне здоров'я зумовлюють індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Його формують потреби, інтереси, мотиви, стимули, установки, цілі, уява, почуття тощо. Психічне здоров'я пов'язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Ці складові і чинники диференціюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

До показників психічного здоров'я належать індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей – збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів, афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, почуттів тощо. Індикаторами психічного здоров'я можна вважати наявність проблем у спілкуванні, комфортність перебування в колективі, характер стосунків із близькими, вміння керувати своїм психічним станом, стресостійкість, ступінь самозадоволення, що відображають індивідуальні особливості психічних процесів.

Духовне здоров'я залежить від внутрішнього світу особистості і духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка власних здібностей і можливостей у контексті особистісних ідеалів і світогляду обумовлюють стан духовного здоров'я індивіда.

Соціальне здоров'я пов'язане з економічними чинниками, відносинами індивіда зі структурними одиницями соціуму – сім'єю, організаціями, з якими виникають соціальні зв'язки, працею, побутом, соціальним захистом, безпекою існування тощо. Відчуття соціальної захищеності (або незахищеності) суттєво позначається на здоров'ї людини. Отже, соціальне здоров'я загалом детерміноване характером і рівнем розвитку основних сфер суспільного життя в певному середовищі – економічної, політичної, соціальної, духовної.

Показники соціального здоров'я тісно пов'язані з економічними чинниками, відносинами індивіда зі структурними одиницями соціуму. Про них свідчать характеристики найближчого оточення і взаємин, соціальні статус і самопочуття, наявність (відсутність) безпеки в соціумі, задоволеність повсякденними умовами життя, самооцінка добробуту, прибутки, структура витрат, можливості відпочинку.

У реальному житті всі складові – соціальна, духовна, фізична, психічна – діють одночасно, їх інтегрований вплив визначає стан здоров'я людини як цілісного феномену.

Здоровий спосіб життя. З метою збереження оптимальних показників, що характеризують стан здоров'я, слід вести здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) – всі складові людської діяльності, що стосуються збереження і зміцнення здоров'я, сприяють виконанню людиною своїх функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту.

ЗСЖ формують різноманітні елементи, що стосуються фізичної, психічної, соціальної і духовної сфер здоров'я. Найважливіші з них – харчування (у т. ч. споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання різноманітних способів оздоровлення, спрямованих на активний фізичний розвиток, його підтримання, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення важливості ЗСЖ необхідні поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються всіх аспектів здоров'я.

Можливості реалізації здорового способу життя детерміновано ступенем усвідомлення людиною важливості дій у цьому напрямі. Навіть за відсутності певних об'єктивних умов (комфортне житло, належне харчування, достатній дохід тощо) є люди, які прагнуть діяти заради власного здоров'я, а нестача особистісних стимулів унеможливлює прагнення бути здоровим. Хвора або постійно психічно напружена людина теж обмежена в цьому бажанні.