Розділ «1.3. Фактори небезпеки»

– емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси, пов'язані з сім'єю, друзями, керівництвом);

– необережність, що може призвести до ураження не лише окремої людини, а й колективу;

– відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою, монотонність праці, брак пізнавального моменту, тобто нецікава робота);

– недостатність досвіду (помилки, неправильні дії, напруження нервово-психічної системи); побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку.

Небезпечні та шкідливі психофізіологічні виробничі чинники залежно від характеру дії поділяють на такі групи:

– фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

– нервово-психічні перевантаження (розумові перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Щоб профілактична робота була ефективною, необхідно оперувати повною номенклатурою психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, до яких зараховують гіподинамію, гіпокінезію, монотонність, стомлення, втому, сонливість.

Гіподинамія (грец. hypo – під і dynamis – сила) – порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення) через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів. Причинами гіподинамії можуть бути фізичні, фізіологічні та соціальні фактори (зниження навантаження на опорно-руховий апарат, іммобілізація, перебування в невеликих замкнених помешканнях, малорухомий спосіб життя тощо). Більшість людей у всьому світі страждає від недостатньої фізичної активності. Сидячий спосіб життя призводить до розвитку серцево-судинних та інших захворювань. Щорічно від гіподинамії помирає майже 2 млн осіб (прогнозують, що цифра зростатиме).

Лікарі підрахували, що фізична активність протягом півгодини на день може істотно знизити ризик розвитку багатьох найпоширеніших неінфекційних захворювань: гіпертонії, цукрового діабету та ін., оскільки вони часто зумовлені саме гіподинамією. Механізація і автоматизація максимально знизили фізичні навантаження, їх відсутність стала справжньою "хворобою цивілізації". При гіподинамії зменшується кровопостачання тканин, окрім того, нестача фізичної активності негативно позначається на обміні речовин і енергії в організмі, погіршується постачання кисня тканинам і органам, надходження поживних речовин зменшується.

Гіпокінезія (грец. hypo – зниження, недостатність і kinesis – рух) – хворобливий стан організму, зумовлений недостатньою руховою активністю. Іноді цей стан призводить до гіподинамії.

Монотонність (монотонія) – психічний стан людини, спричинений одноманітністю сприйняттів або дій. Відповідно розрізняють:

– монотонію, зумовлену інформаційним перевантаженням нервових центрів унаслідок надходження великого обсягу однакових сигналів за багатократного повторення (наприклад, робота на конвеєрах із невеликими операціями);

– монотонію, викликану одноманітністю сприйняття (наприклад, тривале спостереження за приладовими пультами в чеканні важливого сигналу).

Отже, спільними ознаками для монотонії є перевантаження інформацією під час виконання роботи або, навпаки, її нестача, що позначається на функціональному стані людини: робітник (оператор) втрачає інтерес до своєї діяльності, у нього виникає стан, який називають "виробнича нудьга"; аналогічний стан у водіїв транспорту – "дорожній гіпноз". Монотонна робота може спричинити переоцінку тривалості робочого часу (робоча зміна видається значно довшою), робітник із нетерпінням чекає закінчення зміни. Монотонність негативно впливає на ефективність: погіршуються економічні показники, підвищуються травматизм і аварійність, збільшується плинність кадрів.

Стомлення – процес зниження працездатності, тимчасовий спад сил, що виникає при виконанні визначеної фізичної або розумової роботи. Це об'єктивне явище, яке зникає після відпочинку.

Розрізняють стомлення, що швидко розвивається, – первинне, і таке, що накопичується повільно, – вторинне. Первинне стомлення настає внаслідок виконання роботи, для якої потрібні значні фізичні зусилля або напруга. Спад сил є результатом порушення центральної координації, виникнення екстрених осередків гальмування через невідповідність завдання функціональним особливостям організму. Основна ознака первинного стомлення – досить швидке відновлення функцій організму. Стомлення, що повільно розвивається, характеризується поступовим зниженням працездатності після звичної, але надмірно тривалої або монотонної роботи. Воно виникає частіше тоді, коли людині бракує трудових навичок.

Запобігти стомленню і підвищити працездатність дає змогу фізіологічна раціоналізація, зокрема оптимальне організування режиму праці і відпочинку, раціональна побудова трудового процесу, ефективне навчання з метою швидкого оволодіння трудовими навичками. Критеріями ефективності режиму діяльності вважають підвищення продуктивності праці, наявність стійкого динамічного робочого стереотипу, прийнятних виробничих і фізіологічних показників.

Втома – це суб'єктивне психічне явище, яке супроводжується відчуттям слабкості та небажанням працювати.

Лікарі з'ясували, що на втому скаржаться приблизно 1/5 пацієнтів, третина підлітків відчувають її як мінімум чотири дні на тиждень. Жінки і чоловіки описують цей стан по-різному: чоловіки скаржаться саме на втому, а жінки відчувають депресію або тривогу.