Розділ «4. Сприяння безпеці жттєдіяльності на загальнодержавному рівні»

4.1. Основи економічної безпеки

Економіка є однією із найважливіших сфер життєдіяльності людини, тому проблеми економічної безпеки актуалізуються не лише щодо підприємств чи окремих осіб, а й суспільства загалом.

Економічна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суб'єкта підприємницької діяльності, країни, можливість без втручання ззовні вибирати шляхи і форми економічного розвитку та здійснювати їх реалізацію.

"Економічна безпека" є універсальним поняттям, що стосується захисту суб'єктів підприємницької діяльності на всіх рівнях – від держави до кожного громадянина. Тому збільшення кількості підприємств із високим рівнем економічної безпеки, її стійкість від можливих загроз сприятимуть зміцненню економічної безпеки України.

Трансформаційні перетворення в економіці України супроводжуються не тільки формуванням нових виробничих можливостей, а й зміною відносин в інших сферах життя. Переходу до ринкових відносин притаманні політичні, економічні та суспільні кризи. Унаслідок них, як правило, відбувалися негативні явища в економіці: поширювалась недобросовісна конкуренція, зростала злочинність, корупція, збільшувалась частка кримінально-тіньового сектору економіки. За таких обставин суб'єкти підприємницької діяльності все частіше стають об'єктами різних загроз. Тому об'єктивно необхідний захист бізнесу, спрямований на протидію таким загрозам.

Економічна загроза – можливість навмисної чи ненавмисної дії, яка порушує режим функціонування підприємства (фірми), завдає матеріальної або моральної шкоди, виводить зі стану стійкої рівноваги.

Такі загрози реалізуються у вигляді корупції, шахрайства, недобросовісної конкуренції, використання неефективних технологій виробництва тощо. Фізичні загрози проявляються у крадіжках, пограбуваннях, поломках, виведенні з ладу обладнання; інтелектуальні – у розголошенні або неправомірному використанні інформації, дискредитації підприємства, а також різних соціально-психологічних конфліктах довкола банківських установ або власне в них.

Безпека підприємницької діяльності тісно пов'язана з ризиками, які є невід'ємною складовою ринкової форми господарювання і потенційним джерелом прибутків або витрат.

Безпека підприємництва спрямована на усунення чи зменшення ризику економічних збитків. Джерелом загроз для підприємства можуть бути матеріальні та нематеріальні активи, фінанси, інформація, персонал.

Відповідно до сфер дії загроз виокремлюють певні види безпеки:

1) матеріально-технологічну безпеку (МТБ) – захист від можливих втрат унаслідок розкрадання нерухомості, обладнання, продукції, винаходів, програм тощо, можливих втрат унаслідок аварій, катастроф через використання фізично застарілого устаткування, низьку кваліфікацію і безвідповідальність працівників;

2) фінансову безпеку (ФБ) – захист від можливих фінансових втрат і попередження банкрутства підприємства. Вона є провідною і вирішальною;

3) інформаційну безпеку (ІБ) – захист конфіденційної інформації, попередження її витоку, захист програмних продуктів;

4) кадрову безпеку (КБ) – попередження і зменшення небезпеки негативного впливу на економічну безпеку через дії недостатньо кваліфікованих працівників, неефективне управління підприємством, захист фізичної особи (життя і здоров'я) від кримінальних посягань.

На практиці всі ці види безпеки здійснює служба безпеки (охорони), яка організовує пропускний режим, охорону будівель, споруд, приміщень, обладнання, захищає інформацію від несанкціонованого доступу, забезпечує режим конфіденційності документів і матеріалів.

Особливе місце в структурі підприємницької діяльності посідає банківська діяльність, яка дедалі частіше підпадає під вплив кримінальних структур. Із впровадженням ринкових відносин вона стає центральною ланкою у сфері фінансово-господарських відносин. Однак, крім законних товарно-фінансових потоків, через банківську систему "відмивають" капітали, вона є основним виконавцем випуску в безготівковий платіжний обіг фіктивно утворених коштів.

Скоєнню корисливих злочинів у сфері банківської діяльності сприяють такі чинники:

– соціально-економічні (порушення господарських зв'язків між глибоко інтегрованими підприємствами, розбалансування фінансової системи, криза платежів тощо);

– організаційно-управлінські (відсутність спеціалістів у галузі розроблення методології, організації банківської діяльності в нових економічних умовах, невизначеність концепції структурної побудови системи контролю, відносин комерційних банків із НБУ, правоохоронними та іншими контролюючими органами);