Розділ «ТЕМА 8. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ»

При визначенні строку корисного використання слід враховувати:

o очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

o передбачуваний фізичний і моральний знос;

o правові обмеження щодо термінів використання.

Рис. 8.1. Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння засобів праці та форми їх усунення

У бухгалтерському обліку амортизація є розподілом вартості довгострокових активів протягом терміну їхнього корисного використання з метою визначення прибутку (збитку) відповідного звітного періоду, а економічна амортизація відрізняється від бухгалтерської насамперед тим, що ґрунтується на майбутніх грошових потоках, очікуваних від використання основних засобів з обліком їхньої ліквідаційної вартості наприкінці терміну корисної служби.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу та зазначається в Наказі про облікову політику. Відповідно до П(С)БО 7, амортизація нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта, норма амортизації визначається за формулою:

де ПВ - первісна вартість об'єкта; ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкта; Ст - строк корисного використання.

2) зменшення залишкової вартості, відповідно до якого річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річну норму амортизації (у відсотках) обчислюють як різницю між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Річна норма амортизації розраховується за формулою:

де ПВ - первісна вартість об'єкта; ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкта; N - кількість років використання об'єкта.

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річну суму амортизації визначають як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, що обчислюється згідно зі строком корисного використання об'єкта, і подвоюється. Амортизація розраховується за формулою:

де ЗВ - залишкова вартість; На - норма амортизації.

4) кумулятивного, при якому річну суму амортизації визначають як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховують діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму років його корисного використання. Сума амортизації розраховується за формулою:

Сз/Сч.р.в., (8.5)

де Сз - сума років, що залишилась до кінця експлуатації; С ч.р.в. - сума чисел років використання.

5) виробничого, за яким місячну суму амортизації визначають як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробничу ставку амортизації обчислюють діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів. Виробнича ставка визначається за формулою:

ПВ - ЛВ / Плановий випуск продукції, (8.6) де ПВ - первісна вартість об'єкта; ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкта.

Підприємство при нарахуванні амортизації може застосовувати положення податкового законодавства. Амортизація нараховується на всі об'єкти основних засобів, як виробничого, так і не виробничого призначення. Метод може переглядатися у разі зміни очікуваного способу отримання прибутку від його використання. Нарахування амортизації здійснюють щомісячно за кожним об'єктом упродовж строку корисного використання. При цьому метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Характеристику цих методів наведено в додатку 3.