Розділ «ТЕМА 8. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ»

До капітальних інвестицій на придбання (виготовлення) основних засобів відносять: придбання обладнання, що не потребує монтажу; придбання обладнання, що вимагає монтажу; придбання виробничого інструменту, вимірювальних, випробувальних та інших приладів і інвентарю, що відносяться до основних засобів; придбання малоцінних і швидкозношуваних предметів в тих випадках, коли їх придбання передбачене за рахунок капітальних інвестицій.

До капітальних інвестицій на придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів відносять витрати на придбання або виготовлення матеріальних активів, які враховуються на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

До капітальних інвестицій на придбання (виготовлення) нематеріальних активів відносять витрати на придбання або створення власними силами активів, облік яких ведеться на рахунку 12 "Нематеріальні активи".

В сільськогосподарському виробництві особливу групу являють капітальні інвестиції з формування основного стада. До капітальних інвестицій з формування основного стада відносять витрати на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (довгострокових біологічних активів).

До складу капітальних інвестицій включаються затрати на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, машин, механізмів, інструментів, інвентаря, інші капітальні роботи і затрати на проектно-розвідувальну діяльність, на утримання апарату управління і технічного нагляду, на відведення земельних ділянок тощо.

Галузеву структуру капітальних інвестицій характеризує їх розподіл за галузями економіки. За цією ознакою виділяються капітальні вкладення у відтворення основних засобів торгівлі, громадського харчування, сільського господарства, промисловості, транспорту, закладів освіти, охорони здоров'я тощо. Територіальна структура капітальних інвестицій означає розподіл витрат, пов'язаних із створенням нових, розширенням та модернізацією діючих основних засобів, за регіонами їх розміщення.

8.1.5. Облік амортизації

Економічна суть амортизації та процесу оновлення основних засобів. Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання, особливості технологічних процесів, якість технічного догляду і ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами:

1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основних засобів можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання і старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв'язок. Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння засобів праці та форми їх усунення показано на рис. 8.1.

Однією з важливих економічних і облікових категорій є амортизація.

Амортизація основних засобів - це процес перенесення авансової раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування.

Амортизації підлягають усі основні виробничі засоби, за винятком законсервованих і отриманих в оперативну оренду.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

У зв'язку з цим слід визначити поняття: "вартість, яка амортизується" і термін "корисного використання (експлуатації)".

Термін корисного використання (експлуатації)- це очікуваний період часу, протягом якого основні засоби використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так і кількістю одиниць продукції.