Вразливі альянси банків та монархів

Західноєвропейський банківський бізнес

У XIII ст. і графи Фландрії, і герцоги Брабанту могли отримувати прибутки від послуг італійських купців-банкірів, укладаючи через них контракти позик, хоча вони ніколи не давали великого розмаху їх діяльності. Надаючи певні привілеї, герцоги могли легко отримати позики від численних процвітаючих міст регіону на сприятливих умовах. Більш того, політична діяльність, якою вони займалися в цей період, не була настільки амбітною та великомасштабною, щоб це потребувало систематичної допомоги великих італійських банкірів. Ситуація кардинально змінилася, коли політичний союз Бургундії та країн сучасного Бенілюксу почав поступ у нову блискучу епоху.

Філіпп Хоробрий регулярно використовував послуги італійських купців-банкірів як у Парижі, так і в Брюгге (найбільшою довірою у нього користувався Рапонді в Луккі). Останні вели переговори як його банкіри щодо важливих торговельних трансакцій зі своїми колегами в Тоскані, Генуї та Венеції. Найважливішою з цих операцій була сплата викупу туркам за свободу сина Філіппа Хороброго, Іоанна Безстрашного, який потрапив у полон у 1398 р. в Нікополісі під час хрестового походу.

Іоанн Безстрашний, ставши герцогом, також довіряв Рапонді, а купці-банкіри Тоскани все ще посідали провідне місце в управлінні фінансами герцога в Бургундських Нідерландах. Проте так було не завжди; ставлення до публічного кредиту за часів правління герцога Філіппа Справедливого, який зайняв місце свого батька після його смерті у 1419 p., було досить різним. Сподіваючись навести порядок у державних фінансах, він впровадив заходи для збільшення традиційних надходжень шляхом кращого управління, особливо у королівських володіннях. Водночас він намагався брати якомога менше позик у купців-банкірів, а якщо й був вимушений робити це, то користувався допомогою кількох різних фірм, щоб не залежати від одного великого банку. Карл Хоробрий не бажав змінювати підходи свого батька, однак впроваджував активну політику експансії для того, щоб створити територіальний союз Бургундії і здійснити давню мрію — створити між Францією та Священною Римською імперією королівство Лотарингія, яке б могло на рівних діяти зі своїми сусідами. Ця політика коштувала дуже дорого і ще більше поставила фінанси герцога у залежність від Тоскани. Значний вплив мав один тосканець, Томмазо Портінарі, який управляв дочірнім підрозділом банку Медичі у Брюгге.

Задовго до створення у 1397 р. Банку Медичі у Флоренції вже існували міжнародні банки. За сприяння засновника Джовані де Медичі та його сина Козімо банк став одним із найважливіших та наймогутніших великих банків у Флоренції. Така ситуація значно зобов'язана добрим стосункам, які Джовані та Козімо встановили в Римі з Папством та адміністрацією Його святості. Під час соборів у Констанці (1414—1418) та Базелі (1431), наприклад, Медичі були провідними банкірами Папства. Спосіб організації банку Медичі був також важливим елементом. Козімо впровадив у закладі сучасну структуру, що мала значні переваги порівняно з багатьма іншими більш традиційними банками міста. Він децентралізував старе сімейне підприємство, яке залишалося унітарним і структура якого нагадувала холдингову компанію. Кожен з дванадцяти підрозділів не був незалежною компанією з власним статутом, не мав власного капіталу та не вів окремі рахунки. Агенти були власниками у підрозділах і також брали участь у доходах. Незважаючи на це, Медичі утримували 50 % акцій у кожному підрозділі, маючи контроль над всіма підприємствами. Медичі займалися не тільки банками, а й вовняною та шовковою промисловістю у Флоренції. Тому не дивно, що до середини XV ст. банк Медичі вважався найпотужнішим підприємством світу.

Козімо був дуже обережним у наданні позик феодалам та монархам, і таке ставлення спонукало його агентів у підрозділах також обмежувати позики місцевій владі. Однак наступники Козімо були менш обережними і проводили менш помірковану політику в галузі кредиту. П'єро Подагрик Медичі, який керував банком з 1464 по 1469 p., і його наступник Лоренцо Великий підірвали дисципліну банку. Фактично обидва надавали великі позики Карлу Хороброму, герцогу Бургундії, королю Франції Людовіку XI та королю Англії Едуарду IV. Томмазо Понтінарі, новий директор відділення Брюгте, не тільки став близьким другом Карла Хороброго, а й головним джерелом його фінансування. У 1473 р. Лоренцо зробив спробу стримати діяльність свого агента в Брюгге, наклавши обмеження на кредити для герцога, але це не дало результатів. Через впливову позицію при дворі Понтінарі отримав особистий контроль над підлеглою територією Гра-велінс, над традиційними підприємствами, що займалися англійською вовною та італійськими галунами, а також над іншими територіями, що підлягали оподаткуванню. Однак таких привілеїв все ще було недостатньо для гарантування належного обслуговування боргів. Ситуація стала жахливою, коли герцога було вбито під Нантом в 1477 p., оскільки становище в країнах сучасного Бенілюксу було хаотичним. Ніхто не бажав визнавати борги герцога, і банк Медичі зазнав великих збитків, а в 1480 р. Лоренцо вирішив закрити підрозділ у Брюгге.

Справи Медичі в Італії не були кращими. Завдяки надвеликому успіхові підприємства, Медичі могли отримати значну політичну владу в місті Лілль. Проте успіх та влада викликали заздрість, було багато таких, хто хотів покласти край зростаючому впливу. Папа Сікст IV звільнив Лоренцо з посади папського банкіра і закликав інших монархів та принців Італії об'єднатися проти нього. Лоренцо був досить винахідливим як підприємець і політик, щоб подолати ці труднощі, і в 1484 р. він знову став папським банкіром. Однак його підприємство значно постраждало від протистояння Папи та інтриг і не могло знову вийти на той рівень, якого воно колись досягло в міжнародній банківській справі. Поступово діяльність у цій сфері скорочувалася. У 1494 p., коли в Італії було багато французьких військ, П'єро Медичі, який тоді керував діяльністю підприємства, кинув виклик королю Франції. Це рішення виявилося фатальним для банку Медичі: населення Флоренції повстало проти родини і пограбувало їх палац. Банк було закрито, а з цим і закрито визначну епоху банківської справи у Флоренції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Західноєвропейський банківський бізнес» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вразливі альянси банків та монархів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина I. БАНКІВСЬКА СПРАВА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

  • Розділ 2. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ГРЕЦЬКОМУ СВІТІ

  • Організація банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Державна банківська справа

  • Державні банки

  • Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ

  • Банківські операції

  • Організація діяльності банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Частина II. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ЄВРОПІ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ТА РАННЬОМУ СУЧАСНОМУ ПЕРІОДІ (476-1789)

  • Відродження банківської справи в Західній Європі

  • Виникнення приватної банківської справи

  • Відродження приватної банківської справи у сфері депозитів та жиротрансферів

  • Поява публічного депозиту та жирооперацій

  • Міжнародна банківська справа за часів домінування Італії

  • Вразливі альянси банків та монархів
  • Розділ 5. РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПІ У XVI I XVII ст.

  • Поширення приватних та державних депозитних і жирооперацій

  • Виникнення та фінансове значення ярмарків у Женеві в XV ст.

  • Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

  • Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.

  • Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.

  • Роль банкірів у зовнішній політиці Франції та Габсбургів

  • Великі державні банкрутства XVI і XVII ст.

  • Розділ 6. НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ.

  • Обмінний банк Амстердама в XVII ст.

  • Приватна банківська справа в Амстердамі в XVII ст.

  • Виникнення в Стокгольмі першої банкноти

  • Розлад державних фінансів Франції у XVIII ст.

  • Крах фінансової системи Джона Ло

  • Недорозвиненість банківської системи Англії у XVII і XVIII ст.

  • Банк Англії й виникнення центрального емісійного банку

  • Формування довгострокового державного кредиту в сучасному розумінні

  • Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.

  • Концентрація емісійної діяльності та надання банкнотам офіційного статусу

  • Поширення банківських грошей

  • Розділ 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

  • Вдосконалення британської моделі

  • Роль банків у будівництві залізниць

  • Поява змішаних банків у Бельгії

  • Розділ 9. ЗРОСТАННЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 1850-1914 pp.

  • Перехід від змішаних банків до розподілу банківських функцій між депозитними і комерційними банками у Франції

  • Континентальна, або "німецька", банківська модель

  • Роль банків у міжнародному русі капіталів

  • Інші типи кредитних установ

  • Розділ 10. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Інфляція

  • Неможливість повернення до стабільності

  • Розділ 11. ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД МІЖ ВІЙНАМИ

  • Зростання могутності держави

  • Відносини між банками та промисловістю

  • Банківська криза в Європі

  • Криза в Австрії і Німеччині

  • Падіння фунта стерлінгів і його вплив на країни Європи

  • Реформи 30-х років XX ст.

  • Розділ 12. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Грошові проблеми повоєнного періоду

  • Розділ 13. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІСЛЯ 1945 р.

  • Концентрація в банківській системі

  • Інтернаціоналізація і створення ринку євродоларів

  • Зміни в банківській системі, які відбулися наприкінці XX ст.

  • Загострення банківської конкуренції наприкінці XX ст.

  • Глобалізація банківської системи

  • Завдання наприкінці століття

  • Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

  • Маастрихтський договір

  • Тернистий шлях до Амстердама

  • Сценарій переходу до ЄВС

  • Юридичні засади використання євро

  • Банкноти і монети євро

  • Інструменти політики Європейського центрального банку

  • Типи операцій ЄЦБ на відкритому ринку

  • Євро та економічні оператори

  • Платіжні системи

  • Державні органи

  • Підприємства

  • РЕКОМЕНДОВАНА І ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА