Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор

Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків

4) Недосконале інституціональне середовище у банківській сфері.

Законодавче забезпечення банківського сектору економіки з точки зору недопущення неплатоспроможності і банкрутства банківських установ повинно сприяти максимальному поверненню виданих кредитів, прийняттю під заставу ліквідних майнових ресурсів, а також виконанню всіх умов банківських договорів. Якщо за чинними нормативно-правовими актами банкам не надано права вимоги до позичальників, що виявились неплатоспроможними, останні матимуть менше стимулів для погашення власних боргових зобов'язань.

Неадекватна процедура банкрутства банківських установ в подальшому може перешкоджати поверненню вкладених активів та відшкодуванню депозитів клієнтам. Крім того, якщо банківські установи не в змозі реалізувати заставне майно, вартість їхніх портфелів піддається значній загрозі неплатоспроможності. Отже, правова система має складатись із сприятливого законодавства в галузі платоспроможності, корпоративного управління, банкрутства, договірних зобов'язань тощо.

Більше того, для забезпечення ефективності чинного нормативно-правового забезпечення як в частині дотримання платоспроможності банківських установ, так і банківської діяльності в цілому, в країні має бути створена відповідна державна структура. В той же час, в даному аспекті надзвичайно важливою є професійна, некорупційна, справедлива і неупереджена судова система, за якої банки можуть розраховувати на виконання економічних прав і зобов'язань. До того ж, політичні структури також мають дотримуватись всіх законодавчих вимог і прав власності.

В ході дослідження встановлено, що розгортанню масовій неплатоспроможності банківських установ, насамперед в країнах, що розвиваються, сприяла в тому числі судова система, яка не виконувала базових функцій щодо прийняття судових рішень стосовно примусового виконання боргових зобов'язань. Так, кредитори фактично не мали жодної можливості щодо вчинення будь-яких дій стосовно неплатоспроможних позичальників. Для цього існувало декілька причин. По-перше, процедури по поверненню кредитів були громіздкими і затяжними. Наприклад, в Кот-д'Івуарі у 1980-х рр. проміжок часу між поданням позову і прийняттям судового рішення тривав зазвичай приблизно три роки [237]. Крім того, траплялись випадки знищення договірних документів або зникнення позичальника. Якщо ж навіть, судові рішення в кінцевому рахунку приймались на користь банківської установи, останні мали труднощі з реалізацією забезпечення за кредитом у випадку опротестування позичальником продажу застави на відкритих аукціонах судовими комісіонерами. По-друге, високі судові витрати, така як, плата у розмірі 5% від суми позову, яка в подальшому не підлягала відшкодуванню, відраджувала банківські установи від ініціювання судових проваджень. По-третє, спостерігалась нестача професійних суддів в галузі банківської справи. На початку 1990-х рр. в Кот-д'Івуарі нараховувалось не більше 195 суддів і, відповідно, близько 600 _ в Камеруні [240].

Розглядаючи розвиток багатьох криз у банківській сфері у інших країнах, слід зауважити, що чинники неплатоспроможності банків були закладені набагато раніше фактичного настання їхнього банкрутства. Крім того, більшість із чинників напряму пов'язані зі зміною регулятивного режиму в країні, що викликали відповідну трансформацію у природі і масштабах функціонування економічної і фінансової сфери. У більшості випадків це були зовнішні до банку чинники, що призвели до підвищення вразливості банківської системи шляхом стимулювання більш ризикової політики банківських установ або знижуючі бар'єри входу на ринок.

В даному випадку основна проблема полягає в тому, що після багатьох років стабільного зростання банківської сфери, керівництво держави недооцінює всі ймовірні наслідки зміни режим)' функціонування банківського ринку. Тому банківська система продовжує діяти у новому середовищі за старими нормативами, які вже не відповідають новим умовам.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

  • Тіньова економічна діяльність як джерело тіньових грошових потоків

  • Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків

  • Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій

  • ДІАГНОСТИКА ПЕРЕДУМОВ, НАСЛІДКІВ І СПОСОБІВ ЗНИЖЕННЯ ТІНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ КРАЇНИ

  • Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор
  • Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків

  • Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

  • Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків

  • Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність

  • Скорочення позабанківського обігу готівки

  • Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового моніторингу банків і страховиків

  • Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків

  • ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ

  • Обґрунтування цільових показників ефективності державного регулювання зниженням тіньової грошової маси засобами теорії нечітких множин

  • Нечіткий багатокритеріальний вибір варіантів як засіб удосконалення державного і первинного фінансового моніторингу

  • ВИСНОВКИ