Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор

Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків

Рис. 2.5. Основні симптоми неплатоспроможності банківських установ,

авторське групування

На мікрорівні, крім надмірної концентрації банківського сектору, одна банківська установа своїми операціями не може викликати швидкого зростання цін. Очевидно, що порушення рівноваги у банківському секторі виникає завдяки спільним діям багатьох банків, представлених на ринку. Такий спосіб поведінки має значний вплив на більшість галузей економіки. Наприклад, на ринку нерухомості, обсяг позичених коштів відзначається на ціні на активи, стимулюючи подальший попит з боку споживачів. Позичковий капітал, призначений для фінансування спекулятивних операцій на фондовому ринку має аналогічний ефект, тоді як надання кредитних ресурсів виробничій та аграрній галузям або фізичним особам має значно менший вплив на вартість активів.

У контексті макроекономічної політики слід зазначити, що розширення практики кредитування в період підйому ділової активності економічного циклу, потребуватиме наявності відповідної грошової маси у системі. Ось чому приплив капіталу є характерним явищем на даній стадії. Відповідні заходи монетарної політики полягатимуть у ліквідації надлишкової грошової маси з обігу, необхідної для фінансування "кредитного буму". Однак, така політика може бути нелегким завданням, оскільки більш жорсткі умови на грошовому ринку сприятимуть зростанню відсоткових ставок, стимулюючи тим самим новий приплив капіталу.

Однак, в такій ситуації слід пам'ятати, що скорочення обсягів кредитування може мати раптовий характер і не завжди банківська система с готовою для такого роду тенденцій. Відплив іноземного капіталу з ринку уповільнює розвиток ринку кредитних ресурсів, призводячи до зупинки росту цін на майно і проблем із ліквідністю банківських установ. За таких умов спроби банків стосовно дострокового стягнення кредитів або підвищення відсоткових ставок здійснюють тиск на вартість активів, що, в свою чергу, призводить до неспроможності більшості позичальників банку до виконання фінансових зобов'язань, а також зменшує вартість забезпечення кредитів.

Оскільки обвал цін на нерухомість стає очевидним, постають проблеми в галузі платоспроможності і ліквідності банківських установ, а також відвернення їхнього можливого банкрутства.

2) Неефективний внутрішній менеджмент банку, ігнорування змін зовнішнього середовища.

Історичні дані в сфері банкрутства банків свідчать, що такі явища не завжди пов'язані із макроекономічною нестабільністю і порушенням рівноваги економічної системи країни. Практика неплатоспроможності банків також може бути пов'язана із неефективним менеджментом банківської установи, що має як систематичний, так і несистематичний характер. Таким чином, неспроможність менеджменту банку до передбачення ймовірних ризиків діяльності, їхнє ігнорування, неоптимальне співвідношення між ризикованістю і дохідністю, в повній мірі можна вважати синдромами погіршення фінансового стану банку і його імовірного банкрутства.

Очевидно, що вразливість фінансової системи через зазначені чинники має тенденцію до зростання під час значної зміни зовнішнього середовища діяльності банківських установ, наприклад, у випадку лібералізації державного нагляду (усунення кредитних лімітів, державного контролю за відсотковими ставками, стимулюючи появу нових банків на ринку). За таких умов відбувається підвищення цінових коливань, і оскільки конкуренція у банківському секторі значно зростає (за рахунок появи нових учасників ринку), раніше створені банківські установи відчувають коливання прибутковості, адже вартість на їхні послуги формувалась і розширювалась під впливом існуючої на той час нормативно-правової бази.

На думку А. Де Хуана саме неефективний внутрішній менеджмент банківської установи є одним із ключових чинників її банкрутства [230]. Його позицію підтверджують випадки неплатоспроможності банків за рахунок відсутності їхньої адаптації до зовнішніх умов діяльності і ігнорування ринкових змін менеджментом банківських установ у таких країнах як Естонія, Литва і швидкого збільшення кількості банків у Індонезії.

Для окремого банку, найбільш характерними помилками менеджменту виступають:

• систематично неправильна оцінка кредитоспроможності клієнтів і перспектив стягнення непогашених в строк позичок;

• надмірна концентрація у кредитному портфелі банку експрес-кредитів;

• надлишкове розширення кредитного портфелю, що не відповідає технічним і фінансовим можливостям банківської установи.

До зазначених вище помилок менеджменту необхідно включити і надання кредитних ресурсів економічним суб'єктам, пов'язаних із акціонерами банку або вищою ланкою управління, у надмірних обсягах. Слід зауважити, що у більшості країн законодавством значно обмежуються можливості щодо такого роду кредитування, однак ці вимоги не завжди виконуються. Протягом багатьох років велика кількість банків знайшла у такий спосіб зручне і недороге джерело фінансування їхніх засновників і пов'язаних економічних суб'єктів. Особливої обережності такий спосіб кредитування вимагає за умови участі банку у холдингу або фінансовому конгломераті. В такій ситуації материнська компанія має проводити політику підтримки достатнього рівня фінансової безпеки банківської установи, обмеження ризикованості її функціонування.

Іншою помилкою, не пов'язаною із кредитною діяльністю банку, але залежною від рішень менеджменту, є ризикові зобов'язання по відкритій позиції банку в іноземній валюті, що використовуються для отримання прибутків від коротких позицій по різницях у відсоткових ставках. Зазначені операції набули широкого розповсюдження у Чилі, Мексиці, Туреччині та інших країнах. Навіть коли кредитні ресурси надаються внутрішнім позичальникам у іноземній валюті, останні за значної девальвації валюти втрачають кредитоспроможність.

Разом із тим, слід зазначити, що сучасні методи банківського регулювання і нагляду добре адаптовані до ідентифікації і обмеження негативних наслідків ведення вищенаведеної політики банківською установою. Таким чином, кризи банківської системи, що приписуються неефективному внутрішньому менеджменту банку і помилковим стратегічним рішенням, в тому ж ступені можна пов'язати з неякісним державним наглядом за банківським сектором. Хоча на практиці існує безліч випадків, коли першопричиною фінансових негараздів у банківській сфері виступає не система державного нагляду за банківським сектором, а власники банку, які мають значний політичний вплив на державні органи влади.

Тут постає питання щодо віднесення таких синдромів кризи до всього банківського сектору або лише до окремих банківських установ. Досвід інших країн світу вказує на високу ймовірність концентрації однотипних банкрутств банків, причиною яких є недоліки законодавчої бази діяльності банківських установ, що дозволяють проводити ризикову політику їхньої діяльності, а також значний конкурентний тиск на ринку.

Як теорія, так і практика свідчать, що менеджмент банку має тенденцію до прийняття більш ризикових рішень в галузі проведення кредитної політики, а також до розробки стратегій розвитку, які обов'язково враховують аспекти соціальної справедливості, оскільки майже по всіх країнах світу законодавчо закріпленими є норми щодо гарантування банківських вкладів. По суті, йдеться про те, що за відсутності системи депозитних гарантій, оптимальним рішенням була би компенсація відсотків за очікувану ризикованість вкладення коштів до банківської установи. Існування депозитних гарантійних схем майже позбавляє вкладника від занепокоєння стосовно неплатоспроможності банку, дозволяючи власникам капіталу або менеджменту банку запроваджувати більш ризикові стратегії щодо розпорядження цими коштами без виплати додаткових відсотків по депозитах.

Крім того, до цієї групи чинників слід віднести шахрайство у банківській діяльності. Можливості для шахрайських дій у банківській сфері можуть виникати на різних рівнях організаційної структури. Шахрайство з боку персоналу банківської установи в більшості випадків має такі обсяги, які не можуть призвести до банкрутства організації. Хоча без наявності відповідного внутрішнього контролю з боку відділу економічної безпеки банку, ситуація матиме катастрофічні наслідки для платоспроможності установи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

  • Тіньова економічна діяльність як джерело тіньових грошових потоків

  • Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків

  • Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій

  • ДІАГНОСТИКА ПЕРЕДУМОВ, НАСЛІДКІВ І СПОСОБІВ ЗНИЖЕННЯ ТІНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ КРАЇНИ

  • Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор
  • Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків

  • Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

  • Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків

  • Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність

  • Скорочення позабанківського обігу готівки

  • Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового моніторингу банків і страховиків

  • Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків

  • ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ

  • Обґрунтування цільових показників ефективності державного регулювання зниженням тіньової грошової маси засобами теорії нечітких множин

  • Нечіткий багатокритеріальний вибір варіантів як засіб удосконалення державного і первинного фінансового моніторингу

  • ВИСНОВКИ