Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків

Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків

Ухилення від сплати податків, що є однією з форм фінансового злочину, стимулюється існуванням юрисдикцій із низькими ставками податків, порівняно слабкою за якістю системою регулювання фінансового ринку, які не регламентують обов'язковість обміну шформалДї про клієнтські рахунки між податковими службами відповідних країн.

Наше бачення основних компонентів фінансового зловживання за участю банків і страховиків викладено на рис. 1.5.

Основні компоненти поняття

Рис. 1.5. Основні компоненти поняття "фінансове зловживання"

(складено авторами)

Фінансові зловживання потенційно мають негативні наслідки не тільки для фінансового сектора, але й для довгострокового макроекономічного зростання країни. Довіра підтримує розвиток фінансового ринку, ефективне функціонування якого залежить від очікувань його суб'єктів щодо впровадження високих професійних, законодавчих та етичних стандартів. Репутація є надзвичайно важливим активом для інвесторів і самих фінансових установ. Прояв різних форм фінансових зловживань руйнує репутацію банків, страховиків і країн походження їхніх власників, підриває довіру інвесторів до них і послаблює фінансову систему держави.

Слід зазначити, що фінансові зловживання і злочини у фінансовому секторі на сьогодні напряму залежать від ймовірності реалізації ризику шахрайства.

Як зазначалось, банківські установи і страхові компанії на сьогодні виступають ключовими учасниками світового фінансового ринку. Під впливом технологічних змін, тенденції до глобалізації і дерегуляції, природа банківського і страхового бізнесу зазнає кардинальних змін. Так, у зв'язку зі зниженням прибутковості діяльності у кредитній сфері, банки почали розвивати власну посередницьку функцію через взаємодію з іншими фінансовими установами, такими як: недержавні пенсійні фонди, страховики, компанії з управління активами тощо. Швидкими темпами розвивається дистанційне обслуговування клієнтів банків завдяки сучасним електронним системам. В той же час, страхування стало невід'ємним елементом ризик-менеджменту фізичних і юридичних осіб. Первинна функція страхування щодо збирання, акумуляції і управління страховими фондами, із високою динамічністю розвитку ринків капіталу перетворила страхові компанії на важливих інституційних інвесторів і ключових учасників міжнародних фінансових ринків.

Проте як страхові організації, так і банківські організації піддаються тиску з боку інших фінансових інститутів, що пропонують їхнім клієнтам альтернативні фінансові продукти (наприклад, накопичувальне страхування життя - з боку страхових компаній, -/правління активами фізичних і юридичних осіб - з боку компаній з управління активами, банків, страховиків, а також фінансових холдингових груп). Взаємодія страхових компаній і банків, утворення спільних підрозділів ризик-менеджменту сприяють розробці дієвої системи управління активами і контролю за витратами зазначених фінансових установ.

Хоча шахрайство майже неможливо повністю попередити, фінансові установи спроможні знизити ймовірність переростання такої загрози у реальний ризик та мінімізувати ймовірні втрати, знижуючи тим самим рівень неформальних грошових потоків. Для ефективної боротьби із шахрайством у фінансовому секторі банківські установи і страхові компанії повинні мати чітко врегульовані бізнес-процеси і сучасне інформаційно-технологічне оснащення (1); дієві системи внутрішнього контролю, ризик-менеджменту (2); і корпоративного управління (3) (рис. 1.6), причому лише узгоджена взаємодія перерахованих елементів може бути визначена як система протидії шахрайству у фінансовій сфері.

(1). Система інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності фінансових установ у комплексі із процесами операційного ризик-менеджменту повинні відповідати обсягам і характеру операцій банків і страховиків з метою зменшення ризику шахрайства через неполадки програмного забезпечення і технічного оснащення, хакерські атаки і процедурні помилки. На сьогодні особливої актуальності набуває захист персональної клієнтської інформації споживачів страхових і банківських послуг. Для реалізації цього завдання фінансовим установам необхідно вчасно оновлювати програмне і технічне забезпечення операційної діяльності з метою захисту від посягань хакерів, комп'ютерних вірусів та інших намагань вчинення протиправних дій.

Елементи системи протидії шахрайству у фінансовому секторі (складено авторами)

Рис. 1.6. Елементи системи протидії шахрайству у фінансовому секторі (складено авторами)

• (2). Налагодженість процесу ризик-менеджменту і внутрішнього контролю полягає у розробці фінансовою установою політики, процедур і відповідних лімітів за всіма операціями. Структурні підрозділи, відповідальні за переказ коштів або інші транзакції, повинні забезпечити включення до внутрішніх нормативних документів положення про відокремлення обов'язків, що дозволяє ефективно реалізовувати операції із грошовими потоками. Крім того, система ризик-менеджменту має бути побудована за принципом надання можливості вчасно ідентифікувати і оцінювати ризики, а також гарантувати наявність бізнес-процесів для ефективного використання лімітів за операціями, визначених у внутрішніх документах і законодавчій базі.

• (3). Дієва з точки зору протидії фінансовому шахрайству система корпоративного управління передбачає забезпечення топ-менеджментом та виконавчим органом моніторингу і нагляду за інвестиційно-фінансовою діяльністю фінансової установи та її клієнтів у зв'язку із ускладненням характеру операцій, збільшенням їхнього обсягу. Вища ланка управління фінансовою установою має сприяти створенню організаційної структури із наданням пріоритетів комплексному ризик-менеджменту, відповідності законодавчій базі і внутрішнім регулюючим документам, високим стандартам корпоративної поведінки на кожному структурному рівні. Зазначене завдання вирішується завдяки розробці чітких процедур, лімітів і нормативів для всіх видів діяльності установи, а також їхнього доведення до кожного співробітника.

З метою підвищення ефективності протидії шахрайству у фінансовому секторі необхідно визначити специфіку таких махінацій у страхових компаніях і банківських установах.

Відомо, що страхування базується на договірних умовах, за яких страхувальник передає, а страховик приймає на себе страхові ризики за відповідну плату (страхову премію), з метою здійснення страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача або третьої особи) у разі настання страхового випадку. При цьому, повинен обов'язково реалізовуватись один із принципів страхування -найбільшої довіри сторін, який передбачає, що кожен із учасників угоди має повідомити один одному повну і достовірну інформацію про предмет договору страхування.

З іншого боку, невиконання зазначеного принципу не обов'язково означає можливість шахрайських дій у сфері страхування. В цілому шахрайська діяльність передбачає наявність щонайменш одного з наступних ключових елементів: (1) введення в оману стосовно суттєвої обставини в рамках предмету договору страхування (наприклад, приховування інформації, фальсифікація або обман); (2) намір ввести в оману; (3) намір отримання незаконних доходів. Відсутність одного або декількох ключових елементів відносить таку незаконну діяльність до категорії зловживання у секторі страхування, під яким слід розуміти будь-яку діяльність, що використовує страхування протилежним законодавству способом. Таким чином, зловживання у сфері страхування є складовою страхового шахрайства, яке на відміну від нього не має юридичних наслідків.

Слід виділити такі ключові види страхового шахрайства: 1. В залежності від джерела походження: внутрішнє і зовнішнє шахрайство. Внутрішнє шахрайство вчиняється суб'єктами страхового ринку, серед яких: страхові компанії, страхові агенти, брокери, інші представники страхової галузі. Розповсюдженими прикладами внутрішнього страхового шахрайства виступає: продаж страхових полісів без ліцензії на право здійснення того чи іншого виду страхування; розкрадання коштів страхових резервів; перешкоджання проведенню розслідування відповідними державними органами. зовнішнє шахрайство являє собою вид зловживання у страховому секторі з боку власників страхових полісів, вигодонабувачів або третіх осіб, іноді за рахунок участі у змові зі страховими агентами, брокерами, іншими посередницькими і асистуючими організаціями. До прикладів зовнішнього страхового шахрайства можна віднести

надання неправдивої інформації та ініціювання страхового випадку з метою отримання страхового відшкодування; виставлення рахунку посередницькими організаціями за неіснуючими або непотрібними послугами для покриття страховою компанією або надання однакових рахунків для оплати декілька разів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

  • Тіньова економічна діяльність як джерело тіньових грошових потоків

  • Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків
  • Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій

  • ДІАГНОСТИКА ПЕРЕДУМОВ, НАСЛІДКІВ І СПОСОБІВ ЗНИЖЕННЯ ТІНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ КРАЇНИ

  • Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор

  • Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків

  • Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

  • Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків

  • Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність

  • Скорочення позабанківського обігу готівки

  • Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового моніторингу банків і страховиків

  • Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків

  • ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ

  • Обґрунтування цільових показників ефективності державного регулювання зниженням тіньової грошової маси засобами теорії нечітких множин

  • Нечіткий багатокритеріальний вибір варіантів як засіб удосконалення державного і первинного фінансового моніторингу

  • ВИСНОВКИ