Отже, підприємство, створивши робоче місце, вимушене додатково до заробітної плати сплачувати до 50% нарахувань на соціальне забезпечення даного працівника [83, с. 331-364]. Крім того, в умовах високого податкового навантаження на оплату праці, високої корупційної ренти та значних затрат на адміністрування податків та внесків тіньовий ресурс, що сплачують підприємства, не завжди є неоподатковуваним прибутком, а інколи - лише заходом щодо оплати надмірних невиробничих витрат підприємств. Таким чином, ефективна політика щодо виведення заробітних плат з тіні можлива лише у разі зниження для роботодавців навантаження на фонд оплати праці. Проте останнє, як було зазначено, можливе лише після досягнення ПФУ точки бездефіцитності, чого без виведення заробітних плат з тіні не вдасться зробити Вирішення даної суперечності мас бути серед головних пріоритетів уряду в найближчій перспективі
Зупинимось детальніше на механізмі тінізації ринку капіталу та ключових напрямках її подолання. Процеси нагромадження капіталу в Україні та сучасних умов значною мірою визначаються тенденціями міжнародного руху капіталу, який також не позбавлений патологічної тінізації. її причини теж криються в надмірному тиску податкового тягаря та системи адміністрування податків.
Чимала проблема тінізації ринку виробничого капіталу пов'язана із недосконалим механізмом державного регулювання лізингової діяльності. Так, недосконалі механізми оподаткування міжнародних лізингових операцій, закріплені у Податковому кодексі України, та слабкі важелі регулювання фінансових послуг, створюють умови для їхнього використання у податковій оптимізації, при відмиванні коштів, отриманих злочинним шляхом, та в інших схемах тінізації господарської діяльності. Внаслідок використання лізингових операцій в тіньових схемах відбувається не лише недоотримання податкових платежів, а й спотворення суті лізингових операцій та недоотримання інвестиційних вигід від використання лізингового механізму оновлення основних засобів. В результаті потенціал лізингу як інструменту залучення коштів для інвестиційної діяльності підприємств реалізується неповною мірою [195]. Автори зазначеної аналітичної записки, Т. Тищук і А. Павлова, зазначають, що поряд із лізинговими операціями, які використовуються як механізм залучення інвестиційних коштів, окремі операції фактично є ланкою у схемах мінімізації податкових зобов'язань.
У спільній праці ФАТФ та ОЕСР "Відмивання грошей та фінансування тероризму через сектор нерухомості" [23] зазначається, що готівкові кошти, які використовуються у транзакціях, пов'язаних з орендою або фінансовим лізингом, можуть використовуватися для відмивання злочинних доходів. Такі транзакції можуть використовуватися особами, які відмивають гроші, або терористами, які можуть при цьому не остерігатися, що готівкові гроші будуть конфісковані або заарештовані у разі виявлення їхньої злочинної діяльності органами державної влади. Крім цього, готівкові грошові кошти можуть безпосередньо використовуватися злочинцями для розрахунків за договорами на початку експлуатації орендованого або взятого в лізинг майна, оскільки вони можуть отримати відшкодування від лізингової компанії, наприклад, у формі чеку, таким чином, надаючи транзакції вигляд законної операції. Даний аналіз підтверджує, що переважна частина готівкових коштів, що обертаються на ринку, залишається в руках законно діючих юридичних осіб, які не залежать від банків або кредитно-фінансових установ. Таким чином, створюються різні канали пересування грошових коштів, що ускладнює проведення аналізу та розслідування через розрізненість інформації.
В Україні лізингові операції використовуються у схемах оптимізміції оподаткування переважно при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, в основному для штучного заниження зобов'язань за податком на прибуток національних компаній, які беруть у лізинг основні засоби у пов'язаної компанії-нерезидента України. У значній частині випадків така компанія-контрагент розташовується на території країни з пільговими умовами оподаткування, зокрема у офшорній зоні або "податковій гавані". З використанням таких схем доходи українських компаній виводяться за межі України та при цьому не оподатковуються податком на прибуток.
Така компанія-нерезидент купує обладнання і передає його українській компанії на умовах договору фінансового лізингу. Після передачі обладнання в лізинг українська компанія виплачує регулярні лізингові платежі компанії, яка знаходиться в низькоподатковій юрисдикції. Завдяки використанню такої схеми штучно зменшуються суми прибутку української компанії, які підлягають оподаткуванню. Крім того, у такий спосіб вітчизняні суб'єкти господарювання штучно створюють легальний канал для перерахування грошових коштів у низькоподатковій юрисдикції. Схема використання міжнародного лізингу широко використовується для переведення фінансових активів за кордон на законних підставах, які в залежності від мети подальшого використання можуть як розміщуватись в іноземних банках, так і повертатись в Україну у вигляді запозичень, прямих або портфельних інвестицій.
Для подібного роду операцій придатні також і операції з оперативного лізингу, який став доступнішим з прийняттям Податкового кодексу України. Слід звернути увагу, що, на відміну від фінансового лізингу, розвиток оперативного лізингу потребує низки додаткових передумов. У першу чергу — це розвинутий вторинний ринок на конкретний вид майна для можливості коректного оцінювання ризиків лізинговою компанією і залишкової вартості отриманого назад з лізингу активу. По-друге, витрати на поточний ремонт лягають на плечі лізингової компанії, що потребує складніших бізнес-процесів всередині лізингової компанії і вимагає наявності комплексної інформаційної системи, чіткої взаємодії всіх служб, та додаткових фінансових ресурсів. Таким чином, у невеликих нестійких лізингових структурах оперативний лізинг, як свідчить практика, розвиватися не може.
Серед основних передумов для використання лізингового механізму у схемах податкової оптимізації та виведення коштів з країни Т. Тищук і А. Павлова [195] наголошують на таких, як:
• 1. Природа лізингових операцій дозволяє використовувати лізинг для операцій з виведення коштів з України до низькоподаткових юрисдикцій, адже така операція із залученням капіталу передбачає відокремлення володіння від власності. Тому, враховуючи особливості оподаткування лізингових відносин, можна знизити податкові зобов'язання через:
– нарахування податкового кредиту на всю суму придбаного майна при внесенні лише авансового платежу;
– відсутність оподаткування ПДВ частини лізингового платежу, яка відображає вартість процентів і комісій,
– включення до складу витрат частини лізингового платежу, яка відображає вартість процентів та комісій,
– можливість використання прискореної амортизації.
• 2. Відсутність у податковому законодавстві норм, які б регулювали лізингові операції, однією із сторін якої є нерезидент країни з офшорним статусом або іншої низькоподаткової території. Податковим кодексом передбачено норми, які забороняють вносити до витрат оплату послуг із консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, с нерезидентом, що має офшорний статус (стаття 139 Податкового Кодексу). Режими оподаткування офшорних зон та інших "податкових гаваней" є зручним інструментом для їхнього використання з метою мінімізації податкових зобов'язань через використання операцій міжнародного лізингу. При цьому такі операції часто відбуваються без перетину майном митної території.
• 3. Дефіцит фінансових ресурсів для оновлення матеріально-технічної бази вітчизняних підприємств. Ступінь зношеності основних засобів в Україні складає близько 75 %, а потреба в інвестиціях для оновлення основних засобів, за оцінками Міжнародної фінансової корпорації, складає понад 140 млрд. дол. США [222]. З метою здійснення капіталовкладень суб'єкти господарювання намагаються максимізувати наявні ресурси, використовуючи існуючі податкові переваги, штучно створюючи лізингові схеми.
• 4. Доступність інформації щодо можливості оптимізації податкових платежів за допомогою лізингових операцій. Значна частина лізингодавців на своїх інформаційних сайтах рекламують послуги щодо податкової оптимізації за допомогою лізингових операцій, за цією тематикою проводяться спеціальні семінари для керівництва компаній на тему податкової оптимізації, у тому числі з використанням лізингових операцій.
З метою зменшення масштабів штучного використання лізингових операцій у схемах оптимізації оподаткування та відмивання коштів набутих злочинним шляхом, автори аналітичної записки [195] вважають за доцільне вжити такі заходи:
• 1. Обмежити здійснення лізингових операцій із нерезидентами, які розташовані на низько податкових територіях або мають офшорний статус. Для цього статтю 153 "Оподаткування операцій особливого виду" Податкового кодексу України пункт 153.7 "Оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії" слід доповнити абзацом дванадцятим, в якому було б зазначено наступне: "До складу витрат не включається нарахування частини лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування на користь особи, яка є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу".
• 2. Обмежити рекламу та пропаганду можливостей оптимізації податкових платежів за допомогою лізингових операцій.
• 3. Доповнити типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, схемами відмивання коштів з використання лізингових операцій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ“ на сторінці 7. Приємного читання.
