• 1. Тіньова економіка має власні механізми регулювання, хоча вони і не цілком автономні. Вони застосовані на спонукальному мотиві тіньової економіки, її основному економічному інтересі — отриманні максимальних прибутків при мінімальних витратах. Це основний мотив і найважливіший аргумент здійснення тіньової економічної діяльності.
• 2. Функціонування тіньової економіки базується на безкоштовному використанні суспільної власності (державною, комунальної, акціонерної). Така економіка служить збагаченню певного числа осіб за рахунок обкрадання всього суспільства (через державний і місцеві бюджети). Тіньова економіка не тільки паразитує на існуючих труднощах офіційної економіки, але й значно їх посилює, ускладнює, різко знижуючи тим самим рівень фінансової безпеки країни.
• 3. Величезні та зростаючі масштаби тіньової економіки під час погіршення економічного розвитку країни. Так, у відповідності із різними джерелами, "стандартним" показником тіньової економіки є співвідношення її до ВВП на рівні 5% для країн, що перебувають в фазі макроекономічного піднесення [і59]. В ролі порогового значення економічної безпеки світовою практикою рекомендовано Ізо] 33%-ва частка тіньової економіки у ВВП. За непрямими оцінками у тіньовому секторі економіки світу створюється понад 9 трлн. дол. США доданої вартості, що становить понад 20% ВВП [22, с.107]. За експертними оцінками рівень тінізації в Україні зріс з 23% (1992 рік) до 45% (1997 рік) та 60% (2004) рік від ВВП. Зараз цей показник коливається в межах 50—60% (за різними оцінками). В офіційних заявках керівників виконавчої влади зазначає, що нині рівень тінізації економіки становить 47—50% і значно перевищує пороговий граничний рівень (20%), з перевищенням якого у країні створюються умови економічної небезпеки [34, с. 69].
• 4. Циклічний характер здійснення тіньової економічної діяльності, розростання тіньової економіки збігається з періодами економічного спаду (кризи), а найменший її рівень досягається у фазі
стабільного економічного росту [167]. Масштаби тіньової економіки зростають скрізь, де здійснюється трансформація економіки, і через її інерційність мало залежать від результатів реформ, що проводяться у постсоціалістичних країнах. Це також пов'язано із принциповими і швидкими змінами в системі державного управління, включаючи виконавчу владу; слабкою нормативною базою економічних реформ та їх відставанням від необхідних темпів перетворень; включенням у ринкову інфраструктуру нових чинників виробництва; зниженням життєвого рівня значної частини населення; збільшенням безробіття.
• 5. Більш висока ефективність тіньової економіки порівняно з офіційною за рахунок безкоштовного або оплаченого за мінімальними цінами присвоєння власності і ресурсів; використання засобів виробництва, виробничих приміщень; заміщення витрат тіньової діяльності шляхом завищення цін на легально виготовлену продукцію; одержання різних пільг і дотацій без обліку прибутків від тіньової діяльності; ухиляння від сплати податків; організації незареєстрованого підприємництва тощо.
• 6. Значно більша мобільність і гнучкість тіньової економіки в частині або випуску продукції, або надання послуг. Вона відзначається практично миттєвою реакцією на попит, що виникає, здатна швидко заповнювати вільну ринкову нішу, займаючи монопольне положення в ній.
• 7. У процесі розгортання тіньової економіки відбувається її інституціоналізація, завдяки чому створюється новий порядок розподілу як суспільного продукту, так і створеної в тіньовій економіці додаткової вартості. Завдяки своїм масштабом, порівняно з офіційною економікою, і тісному переплетенню з легальною господарською діяльністю, тіньова економіка перетворюється в стійкий елемент економічної системи держави і тим самим загрожує економічній і фінансовій системі країни. Формування цього потужного сектору економіки має, природно, і політичний аспект — становлення паралельної влади, влади тіньового капіталу. Нова політична сила здатна диктувати свої умови офіційній, легітимній владі.
• 8. Спостерігається лавиноподібне наростання рівня тінізації економіки при перевищенні податковим тиском певного розміру, або ж у випадку надмірного ускладнення системи адміністрування податків. В цьому зв'язку варто відзначити, що більшість учених [36, 106, 182] визначають тіньову економіку як сферу прояву економічної активності, спрямованої на отримання доходів від заборонених видів діяльності або ухилення від сплати податків при легальних видах економічної діяльності. Дослідження показали, що "тіньовий пробій" відбувся в 1993-1994 рр. коли економіка потерпала від кабального фіскального тиску. Через правові "прогалини" у законодавстві, фактичну безкарність Державний бюджет України щороку недотримує величезні кошти.
• 9. Як фінансові ресурси тіньової економіки використовується в основному готівка, у тому числі іноземна валюта. Ще одним істотним джерелом фінансування тіньової економіки є власне Державний бюджет України та позабюджетні фонди. їх кошти, використовувані не за цільовим призначенням складають у сумі ще один "тіньовий бюджет", який за обсягами не менший за видаткову частину головного кошторису країни.
• 10. У цілому розростання тіньової економіки і збільшення її масштабів значною мірою залежить від загального стану економіки, життєвого рівня населення та існуючих обмежень з боку держави.
Всі перераховані закономірності тіньової економіки наочно свідчать про наявність системних загроз фінансовій безпеці держави. Більш того, варто підкреслити: наявність і розростання тіньової економіки як системного явища стало найбільш серйозною сукупною загрозою фінансовій системі держави.
Для того, щоб чіткіше і глибше визначити негативний вплив тіньової економіки на рівень фінансової безпеки країни необхідно хоча б коротко охарактеризувати нинішній стан тіньової економічної діяльності в нашій країні. За результатами експертної консенсус-оцінки газети "Дело" [31], найбільш "затіньовизованим" сектором української економіки серед легальних видів діяльності є фінансовий, який своїми "досягненнями" поступився тільки торгівлі і будівництву. Фінансовий ринок України цілком може претендувати на звання найрозвиненішого сектора вітчизняної економіки. Цей рівень насамперед стимулювався зарубіжними інвесторами, які в докризові декілька років були надактивними на вітчизняному фінансовому ринку. Завдяки цьому частка іноземного капіталу в українській банківській системі до 2008 р. становила близько 35 %, а на ринку страхування нерезидентам підконтрольними перебувало близько зо %. У 2012 році частка іноземного капіталу в українській банківській системі скоротилася з 41,9 % на 1 січня 2012 року до 39,5 % на 1 січня 2013 року. Частка іноземного капіталу в українській банківській системі ( статутному капіталі банків) у серпні 2013 року знизилася на 0,2 п.п. до 33,8 % [96], однак від цього прозорість грошових потоків фінансового ринку не підвищилась.
Відтік в офшорні зони у 2009 р. становив 115 млрд. грн. [39]. За 2010-2012 роки українські банки перерахували в офшорні зони та на Кіпр 53 мільярди 397 мільйонів доларів." За валютним курсом, що діє останні три роки, це більше ніж 400 млрд. грн. Для порівняння, державний бюджет на 2012 рік має доходи 367 мільярди гривень" [39]. Більше всього коштів перераховувалося на Кіпр - 51 мільярд 495 мільйонів доларів.
На другому місці - Британські Віргінські острови, куди було перераховано 1 мільярд 16 мільйонів доларів. Третій — Беліз, з результатом у 602 мільйони 945 тисяч доларів.
"Левову частку всіх перерахувань в офшори та на Кіпр становили операції банку "Приваб". Фінустанова, яка належить Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, за 2010-2011 роки перерахувала 32 мільярди 717 мільйонів доларів", - йдеться у статті [39].
На другому місці серед українських банків - ПУМБ Ріната Ахметова. Ця установа за два роки перерахувала в офшори 3 мільярди 249 мільйонів доларів.
Третій - банк Дмитра Фірташа "Надра". За останні два роки цей банк перерахував на Кіпр 1 мільярд 155 мільйонів доларів. [39]
За 2011-2012 pp. сальдо валютних інтервенцій Національного банку України (НБУ) на міжбанківському валютному ринку склало майже "мінус" 13,0 млрд. дол. США, ураховуючи підтримку зовнішніх розрахунків НАК "Нафтогаз України" за імпорт природного газу, а сальдо купівлі - продажу готівкової валюти населенню — "мінус" 27,3 млрд. дол. США. У результаті за даними НБУ щодо стану платіжного балансу приріст готівкової валюти поза банківською системою за 2012 р. сягнув 8,8 млрд. дол. США (11,4 млрд. дол. США у 2011 р.). Згідно з інформацією, представленою у розрахунку міжнародної інвестиційної позиції України на середину 2012 p., у нашій країні в обороті перебуває близько 80 млрд. дол. США та іншої іноземної валюти, тоді як ще у 2008 р. - 38 млрд. дол. США. Ця валюта використовується для розрахунків у тіньовому секторі економіки та збереження у вигляді заощаджень населення [83].
З огляду на ризики, пов'язані з посиленням напруги на фінансових ринках у разі реалізації негативних зовнішніх сценаріїв, вчасним кроком було надання Національному банку України додаткових інструментів впливу на валютний ринок, що посилило його спроможність ефективно виконувати свої функції [144, с.18] . В листопаді 2012 р. набрав чинності Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок". Цим законом за НБУ закріплено право тимчасово (до 6 місяців) вводити (з подальшим скасуванням після стабілізації ситуації на внутрішньому валютному ринку та врівноваження платіжного балансу України) норму обов'язкового продажу частини надходжень у іноземній валюті у розмірі до 100 %. Також НБУ отримав право тимчасово змінювати порядок розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Відтак 19.11.2012 р. НБУ скористався передбаченим законодавством правом і ввів обов'язковий продаж 50 % валютної виручки експортерів. За інформацією НБУ, залишки на зарубіжних коррахунках українських банків ставлять близько 8,5 млрд. дол. США, які не працюють на економіку України. Тому зазначена норма забезпечить щомісячний приплив на внутрішній ринок 4-6 млрд. дол. США. Зменшено терміни розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами з 180 до 90 днів [134] та зобов'язано конвертувати у гривню валютні перекази на користь фізичних осіб на суму 150 тис. грн. і більше [138]. Зазначені заходи спрямовані на підтримання пропозиції іноземної валюти шляхом підвищення спроможності НБУ контролювати кон'юнктуру валютного ринку, що вкрай необхідно для збереження валютної стабільності у кризовий період. Разом з тим, необхідно зважати і на високу імовірність прояву негативних наслідків зазначених законодавчих змін, зокрема застосування корупційних схем ухилення експортерів від продажу валюти для мінімізації курсових різниць, поширення негативних інформаційних сигналів, оскільки запровадження вимоги щодо обов'язкового продажу частини валютної виручки означатиме, що ситуація на валютному ринку істотно погіршилася.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ“ на сторінці 2. Приємного читання.
