Розділ «4.3. Функції комерційних банків та діяльність банківських об'єднань»

Відмінною рисою торговельних банків і водночас їхнім привілеєм є те, що вони не зобов'язані (на відміну від клірингових) публікувати детальні відомості про фінансовий стан і про свої операції. Завдяки цьому привілею торговельні банки могли протягом багатьох років вільно розвиватися. Торговельні банки зайняті в основному у таких основних сферах:

1. Приймання і надання позик у фунтах стерлінгах терміном від одного дня до шести місяців. Однак вклади можуть бути прийняті й в іноземній валюті, але кредити надаються, як правило, у фунтах стерлінгах. У разі потреби у великих коштах на тривалі терміни торговельні банки створювали консорціуми. Разом з іншими банками або іншими власниками коштів консорціуми випускали боргові зобов'язання, а за певних обставин і позики в евро. До сфери їх діяльності належить і фінансування експорту.

2. Банківські операції. Під ними розуміють традиційні акцептно-кредитні операції. Якщо торговельний банк оголошує себе готовим акцептувати вексель і завдяки цьому платити за векселем у момент його пред'явлення через певний термін, у такому випадку довіра до такого векселя особливо висока. Якщо цей вексель враховуватиметься в інших банках, то облікова ставка за ним може бути нижчою. Акцепт, а отже, і гарантія платежу торговельного банку, якому належить право акцепту, цінується значно вище, ніж будь-якого іноземного банку.

3. Управління цінними паперами. Ці послуги охоплюють не тільки зберігання цінних паперів, а й контроль відповідних товариств, до яких можуть належати як акціонерні товариства промисловості і торгівлі, так й інвестиційні компанії, пенсійні фонди та ін.

4. Надання консалтингових послуг підприємцям щодо злиття підприємств, створення для них сприятливих можливостей фінансування, порад стосовно доцільності придбання акцій, а також випуск нових інструментів на ринок цінних паперів тощо.

До 1997 р. особливим типом банків в Англії були облікові доми. Донедавна в Лондоні функціонувало вісім облікових домів та окремі невеликі спеціалізовані фірми-маклери (running brokers, money brokers), які разом і утворювали обліковий ринок Лондона. Облікові доми були об'єднані в Лондонську асоціацію облікового ринку (London Discount Market Association, LDMA), членами якої були облікові доми: CL Alexander's Discount Ріс; Cater Allen Ltd; Cleve Discount Co. Ltd; Gerald and National Ltd; King and Saxon Ltd; Queen Cope Limited; Succumbed Marshall and Champion Pic; Union Discount Company Ltd.

Облікові доми - це специфічний тип фінансових інститутів Лондонського ринку. Вони забезпечували вигідний збут для банків ліквідних фондів через гарантовані депозити на вимогу (за погодженою кредитною ставкою до або в межах установленої дати). Ці фонди використовувалися для купівлі різноманітних активів, включаючи короткострокові казначейські облігації (T-bills), комерційні векселі (commercial bills) і першокласні фондові папери (gilt-edged securities, gilts). Крім того, облікові доми - це ринок реалізації і купівлі векселів. Облікові доми діяли як центр обміну між Банком Англії та іншими кредитно-фінансовими установами, через них Банк Англії постачав у банківську систему фінансові ресурси та вилучав їх, коли це було необхідно.

Для британських компаній головними функціями облікових домів було надання позичених коштів через дисконтування (переоблік) векселів, а також пропонування різноманітних форм короткострокового вкладення у портфельні інвестиції. Діяльність облікових домів проходила і на вторинному ринку. Однак у процесі універсалізації банків облікові доми втратили свою актуальність та припинили діяльність.

Міжнародне значення Лондона як фінансового центру визначається, передусім, становищем британських банків за кордоном і наявністю іноземних банків у місті. Британські закордонні банки (Overseas banks) - це інститути, штаб-квартира яких розміщена в Лондоні, а філії - в основному у колишніх британських колоніях. Ці банки також називають банками співдружності. Очолює їх Barkleys Merchant Bank з 1 650 філіями за кордоном; Standard Chartedволодіє більш як 1 400 філіями. Для порівняння: американський City Bank має за кордоном біля 300 філій.

Іноземні банки (Foreign Banks) в Англії за балансовою сумою належать до великих банківських груп. У Лондоні налічується понад три сотні іноземних філій з 63 країн. Тут сконцентровано удвічі більше іноземних філій, ніж у Нью-Йорку.

Ще однією банківською групою в Англії є консорціумні банки (Consortia Banks) - інститути, в яких беруть участь банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакета. Насамперед, це спеціалізовані банки багатонаціональних позичальників, до яких належать, зокрема, транснаціональні та мультинаціональні промислові концерни. Оскільки такі банки створювалися на основі пайової участі банками провідних капіталістичних країн, вони можуть мобілізувати на євроринку величезні кошти і на досить тривалі терміни, що недосяжно жодному іншому типу банків капіталістичного світу. Виникнення консорціумних банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтернаціоналізації капіталу в умовах сучасного капіталізму. До найбільших консорціумних банків належать Midland & International Bank Ltd із британськими, канадськими й австралійськими партнерами, Western American Bank Europe Ltd із британськими, американськими та японськими партнерами, Industrial Commercial з партнерами зі США, Японії і Великобританії.

Спеціалізація комерційних банків у Великобританії зумовлена перги за все історичними передумовами розвитку. Саме це і зумовлює розвиток банків як всередині країни, так і за її межами. Стабільне функціонування банківської системи робить її привабливою для іноземних інвесторів банківського сектору.