Розділ «1.3. Види банків. Особливості діяльності комерційних банків»

Неакціонерні банки (класичний приклад - банкірський дім) - приватні банківські установи, що належать одному або групі банкірів, об'єднані в товариства з необмеженою відповідальністю. Значного поширення набули останнім часом. Створюючи банківські консорціуми, вони отримують засновницькі прибутки, управляють довірчими фондами, здійснюють торговельні операції із золотом та сировинними товарами, а також проводять проектно-консультативні, підрядні Й посередницькі операції. Здійснюють страхування життя та надають багато інших видів послуг.

Муніципальні банки - банки, що перебувають у власності муніципальних утворень.

Кооперативні банки - кредитно-фінансові установи, створені на пайових засадах товаровиробників для задоволення взаємних потреб у кредиті та надання інших банківських послуг.

Консорціумні банки - об'єднана банківська організація акціонерного типу, яка належить кільком банкам, фінансовим компаніям, корпораціям (пайова частка кожного з них не повинна перевищувати 50 %). За юридичним статусом Консорціумний банк - самостійна компанія, яка створюється для реалізації великомасштабних національних або міжнародних програм (масштабне будівництво, євровалютні операції, проектне фінансування, операції на валютних ринках та ринках позичкових капіталів, кредитування зовнішньої торгівлі тощо).

Банківська система у тій чи іншій країні складається із різноманітної кількості та різних видів банків, що зумовлено історією розвитку. Роль банків досить різна і їхнє місце визначається законодавством держави, де вони наділяються певними функціями. Одне з принципово важливих значень банків є виконання ними ролі посередників в економічній системі. Одним з перших, хто описав дану властивість банків, був американський економіст Ірвінг Фішер (1867-1947). У своїй праці "Теорія відсотка" (The Theory of Interest) він описав механізм, коли банки збільшують споживання одночасно і у тих, хто володіє надлишком ресурсів, і тих, у кого виникає їх нестача .

Особливістю діяльності комерційних банків також є постійний моніторинг інновацій та збільшення купівельної спроможності інвестора. Про таку роль банків зазначав ще австрійський і американський економіст Джозеф Шумпетер (1883-1950). За його словами, саме банки є джерелом купівельної спроможності для здійснення інновацій та інвестицій, крім того, що вони зберігають накопичені людством багатства.

Таким чином, комерційні банки обслуговують інвесторів, кредиторів та позичальників, оцінюючи фінансову інформацію і максимально враховуючи більшість існуючих ризиків, що дозволяє вибрати найбільш ефективні фінансові інструменти у своїй діяльності. Саме це і пояснює популярність банків в економічному житті суспільства.