Розділ 14. Банківська система Угорщини

Юридично банківські перекази, ініційовані з мобільного телефону, розглядаються як підтверджені електронним підписом. Для користування даною послугою клієнтам необхідний спеціальний ідентифікаційний модуль підписувача (SIM-карта) компанії Westel. Вона доступна клієнтам Westel, які мають контракти або користуються послугами компанії, що сплачені, і які підписали угоду Mobile TELEBANK з OTP Bank. Щомісячно OTP стягує 100 форинтів (менше 0,4 амер. дол.) за користування даною послугою. Крім того, клієнти оплачують кожну проведену через дану систему операцію і вартість передачі повідомлення.

На довершення до діяльності на місцевому ринку, OTP розробляє стратегію експансії в регіоні. Так, у 2001 році банк успішно придбав контрольний пакет словацького Investicna a Rozvojova Banka (перейменований пізніше в OTP Bank Slovensko) і підтвердив свою зацікавленість у купівлі контрольного пакета третьої за величиною фінансової групи Болгарії - Banka DSK. У спробі ще більш амбітної експансії банк OTP направив лист про наміри щодо спільного з банком Bank Austria придбання 51,88 % акцій найбільшого румунського банку - Вапса Comerciala Romana (BCR). Проте румунський уряд у відповідь припинив тендер і сповістив про початок нового процесу приватизації, що багатьма аналітиками розглядався як політичне рішення, враховуючи багаторічні ненайсприятливіші відносини між Угорщиною і Румунією.

На кінець 2006 року в угорському банківському секторі налічувалося 30 банків. Конкуренція в секторі жорстка, проте схоже, що у OTP Bank немає приводу для занепокоєння в майбутньому, він залишається однойменним лідером на місцевому ринку, колишній Державний ощадний банк обслуговує абсолютну більшість банківських рахунків в Угорщині. Крім того, широка мережа відділень банку пропонує все більше спеціалізованих видів послуг, таких як фінансування купівлі автомобілів, іпотечне кредитування, страхування, управління активами тощо. Банк активізує свою діяльність через Інтернет, розширює мережу банкоматів (тепер вона налічує близько половини всіх банкоматів Угорщини) і освоює нові фінансові інструменти. За оцінками керівництва OTP, його частка на національному роздрібному ринку на сьогодні становить понад 60 %. У корпоративній банківській діяльності банк, на жаль, не показує таких самих результатів, як в роздрібному бізнесі, проте і тут залишається достатньо значущим учасником, обслуговуючи більше 20 % сектору.

Багато аналітиків вважають, що майбутнє багатьох учасників банківського сектору Угорщини певним чином залежатиме від результатів консолідації, і лише декілька банків можуть бути впевнені в збереженні своїх позицій в майбутньому. Одним з них є OTP Bank, який, незважаючи на численні зміни за останні роки в Угорщині, продовжує домінувати.

14.4. Проблеми капіталізації угорських банків

В угорських банках практично немає національного капіталу. У цілому банківська система Угорщини перебуває у складному становищі, оскільки, за стандартами Центральної Європи, всі угорські банки досить невеликі за розмірами. У кінці 2005 р. тільки 4 банки мали активи, вартість яких перевищувала 3 млрд амер. дол. Крім того, проблеми є і в угорській економіці - дефіцит бюджету і поточних статей платіжного балансу перевищує 5 % від ВВП.

Всього ж в Угорщині нині працюють понад тридцяти банківських організацій, більшість з яких є підрозділами іноземних банків. Це комерційні банки, за винятком невеликої кількості спеціалізованих банків, що займаються іпотечним кредитуванням і фінансуванням експортно-імпортних операцій.

Три найбільші банки Угорщини є колишніми державними. Більшістю банків володіють іноземні інвестори. Тільки 2 банки з активами у розмірі 3-4 % активів банківської системи належать місцевим інвесторам. В основному угорськими інвесторами є невеликі фінансові групи.

Однак угорська банківська система є прогресивною в багатьох аспектах. Так, історія існування дворівневої банківської системи в Угорщині починається з рекордного терміну для посткомуністичних країн і починає свій відлік з 1987 року. З 1 січня 1987 року Національний банк Угорщини починає виконання класичних функцій центрального банку розвинених країн. Законодавчо усі обов'язки центрального банку Угорщини були закріплені в Законі "Про Національний банк Угорщини", який був прийнятий в 1991 році. Національний банк Угорщини є державним, оскільки його акції належать державі в образі основного акціонера Міністерства фінансів. Даний банк є незалежним від уряду і звітує перед парламентом про свою діяльність. Головним органом щодо здійснення монетарної політики є Рада центрального банку.

Однак банківська система Угорщини у період становлення зазнала негативного впливу. Могутня банківська криза, яка негативно вплинула на загальний стан економіки країни в 1993 році, спричинила втручання держави. Санація кризових держбанків обійшлася платникам податків у 350 млрд форинтів, що було еквівалентно 10 % ВВП країни. Завдяки оперативному втручанню банківська і фінансова системи вийшли з піку кризових наслідків, проте поспішність і всеохопливість державного втручання вкрай негативно позначилися на розвитку банківської системи. Банківська система стала інертною і постійно потребувала допомоги з боку держави, що, у свою чергу, не призводило до очікуваної активної діяльності у сфері банківських послуг.

Ефективними "ліками" стала жорстка конкуренція з збоку іноземних банків. Уряд зробив банківський сектор відкритим для іноземних капіталів. Частка контрольованих іноземцями національних банківських активів до 1995 року зросла до 25 %, а на початок 2007 року перевищувала 60 %. Це надзвичайно великий показник не тільки за виміром Східної Європи, але і для латиноамериканських країн, які ніколи не характеризувалися своєю закритістю.

Водночас, почав зростати тиск на великі банки, які залишалися державними, оскільки з кожним роком зростала клієнтська база і сегменти ринку банківських продуктів та послуг все більше заповнювалися. Це все і призвело до неминучої необхідності, відповідно до вимог конкурентної боротьби, другої хвилі приватизації.

Перший етап роздержавлення у кінці 80-х pp., коли була зроблена ставка на великих корпоративних клієнтів, мав багато негативних наслідків. Клієнти-акціонери використовували банківські кредити для задоволення своїх потреб, що призвело до загальнонаціональної боргової кризи. Досвід Чехії показав, що залучення дрібних приватних акціонерів також підвищує ефективність роботи банків і не виводить їх з-під державного впливу. Тому другий етап банківської приватизації 1996-1997 років врахував старі помилки. Сьогодні ставка робиться на залучення іноземних стратегічних інвесторів.

Щодо особливостей розвитку другого рівня банківської системи Угорщини - комерційних банків, необхідно зазначити, що банки Німеччини і особливо Австрії в Угорщині впроваджують значну агресивну політику. Так, за сумарними активами австрійські Raifeissen Bank і Creditanststalt Bank ввійшли, за підсумками 1996 року, у вісімку найбільших банків Угорщини. Німецький Bayerische Landesbank викупив контрольний пакет у четвертому по величині угорському банку. У восьми з десяти найбільших банків іноземці мають більше 50 %. Два банки, що залишилися, (найбільші за сумарними активами) є національними. Водночас конкуренція і в цьому секторі стає все гострішою. Як приклад можна навести агресивний натиск Citibank. У найбільшому Банку державної ощадної каси "ОТР Вапк" (30 % сумарних активів банківської системи, аналог російського Ощадбанку) після приватизації 1996 року іноземцям належить 23 %, і ця частка може зрости уже найближчим часом. На сьогодні держава контролює не більше 15 % національних банківських активів і темпи приватизації не сповільнюються.

Необхідно відмітити і українсько-угорську міжбанківську співпрацю. Так, українськими банками, починаючи з 1992 року, була налагоджена робота з такими комерційними банками Угорщини, як Угорський кредитний банк (Magyar Hitel Bank), Центральноєвропейський банк (СІВ Kozep-europai Nem-zetkozi Bank), OTP Bank. Таким чином, гостра конкурентна боротьба в банківській системі Угорщини призводить до покращення банківських технологій та банківських продуктів для залучення потенційних клієнтів комерційних банків країни.

Завдання і запитання для самоконтролю