Розділ 6. Банківська система Канади

Завдяки участі провідних кредитно-фінансових інститутів у капіталі один одного і тісним діловим контактам між ними найбільші з них, в першу чергу основні канадські комерційні банки, отримують можливість здійснювати контроль за наданням усього комплексу фінансових послуг промисловим корпораціям. У результаті утворюються могутні монополістичні об'єднання на рівні всієї кредитно-фінансової сфери.

Ще однією спеціалізованою банківською установою є ощадні банки в Канаді, які не набули такого великого поширення як у США. В основному вони розвиваються у Квебеці і контролюються "сімейними" групами франкомовних капіталістів. Вилучені грошові кошти населення вкладаються ними в державні облігації.

Найважливішу роль у розвитку банківської ланки канадського фінансового капіталу відіграло банківське законодавство. Спеціальні дослідження, що проводилися у Канаді, переконливо показали, що банківська система країни завжди надійно захищалася як від конкуренції з боку інших фінансових галузей, так і кредитно-фінансових установ, що знаходяться під іноземним контролем. У результаті такого захисту банки були в змозі отримувати монопольно високі прибутки.

6.4. Взаємозв'язок діяльності комерційних банків з небанківською сферою

Широко використовує фінансовий капітал Канади в своїх інтересах апарат адміністративного регулювання різних галузей і сфер господарювання країни. У першу чергу це відноситься до регулювання ринку цінних паперів (акцій і облігацій) корпорацій. Так, цілий ряд спеціальних актів, регулюючих ринок цінних паперів (ця сфера знаходиться під юрисдикцією провінцій), доповнює дію податкових законів у напрямі подальшої концентрації і централізації капіталу в країні. Зокрема, на корпорації, зареєстровані в провінції Онтаріо, розповсюджується правило, згідно з яким при купівлі "зовнішнім акціонером" 20 % або більше акцій, які мають право голосу, тієї або іншої компанії за ціною, яка перевищує середньоринкову на 15 %, він зобов'язаний запропонувати ту ж "вигідну" ціну всій решті власників дрібних пакетів. Таким чином, закон часто примушує корпорацію, що планувала просте велике капіталовкладення в акції, цілком поглинати ту або іншу компанію. Аналогічний закон діє і в провінції Квебек.

Серед інших законів, що регламентують ринок цінних паперів, особливо варто відмітити мало відоме Положення про структуру інвестиційних пенсійних фондів у Канаді. Впродовж усього післявоєнного періоду канадські пенсійні фонди були зобов'язані як мінімум 90 % усіх своїх фондів фінансових ресурсів вкладати в акції і облігації тільки канадських фірм, що відіграло визначну роль у процесі концентрації економічної влади в країні.

Як і в інших провідних капіталістичних країнах, в Канаді розвинена страхова справа. У країні спостерігається достатньо високий ступінь концентрації страхового капіталу. На місцевому страховому ринку достатньо міцно влаштувалися американські компанії. Так, із більше ніж 170 іноземних фірм, діючих в Канаді, близько 135 - із США. У свою чергу, американський ринок виступає головною сферою зовнішньої експансії канадських страховиків. У США діє 71 канадська страхова компанія (у Великобританії - 7, у Гонконзі - 6). Усього канадські страхові фірми мають 100 філій, виключаючи дочірні компанії в різних країнах світу. Орієнтація в зовнішній діяльності на порівняно невелику групу країн (перш за все США і Великобританію) сприяє включенню страхових компаній Канади в групу транснаціональних. Так, компанія Life-Son-Life, давно діюча на британському страховому ринку, придбала в 1986 р. англійську фірму New Hampshire, що раніше належала відомій у Великобританії компанії Grate West Life (третя за величиною активів страхова компанія). Близько 2/3 своїх доходів вона одержує від операцій на американському ринку. Помітну роль в особистому страхуванні канадський капітал відіграє на Філіппінах, в Гонконзі, Індонезії і Сінгапурі.

Важливою особливістю канадської банківської системи є її тісні зв'язки з кредитною системою США: близько 20 % виробленої у Канаді продукції експортується в США, а фінансові ринки цих двох країн надзвичайно інтегровані. Друга особливість, що відрізняє Канаду від більшості інших промислово розвинених країн, полягає у великій питомій вазі добувної промисловості, в її валовому внутрішньому продукті. Оскільки сировина становить значну частину експорту, умови торгівлі для Канади завжди поліпшуються у періоди підвищення світових цін на сировину і погіршуються у періоди їх падіння.

Грошово-кредитна і валютна політика Канади спрямована на зміцнення національної валюти, яке досягається за допомогою контролю за інфляцією і стабілізацією обмінного курсу канадського долара. Для цього Банк Канади встановлює цільові орієнтири щодо темпів інфляції на 3-5 років і здійснює втручання на валютних ринках у процесі обміну валюти. Так, темпи інфляції в Канаді порівняно низькі (у 1994-1995 pp. 2-2,5 % в рік); цільова мета щодо інфляції до 2003 року - 1-3 % щорічно.

У цілому основні тенденції грошово-кредитної політики Канади свідчать про зацікавленість банківських інститутів у збереженні свого впливу на формування основних пропорцій на ринку банківських послуг, про ефективність боротьби з інфляцією і забезпечення на цій основі стійких темпів зростання економіки.

Завдання і запитання для самоконтролю