Розділ «3.8. Зміст і особливості застосування комісійних банківських продуктів»

Траст-відділи комерційних банків одержують за свої послуги певний дохід, який установлюється у вигляді комісійної винагороди, як правило, за домовленістю з клієнтом. За так зване представництво, яке включає управління акціями й облігаціями, ставки знаходяться в межах від 0,5% до 0,75% від суми на рік.

До комісійних банківських продуктів відносяться банківські поруки або гарантії. Процес кредитування банком клієнта потребує часто видачі банком поруки або гарантії погашення кредиту і відсотків по ньому, видачі банком гарантії оплати поставки товарно-матеріальних цінностей. При цьому банк може виконувати роль гаранта за кредитом і роль підтверджувача платоспроможності гаранта. У першому випадку сам банк як юридична особа пропонує клієнту укласти договір, в якому банк-гарант передбачає термін видачі гарантій, суму, обов'язково комісійну винагороду за гарантією платежу, порядок і строк його перерахування. У другому випадку банк тільки робить послуги гарантові, підтверджуючи його платоспроможність і роблячи після аналізу фінансового стану гаранта відповідний напис у гарантійному листі, завірений підписами посадових осіб і печаткою банку. Далі гарантійний лист повертається гаранту, а він, у свою чергу, передає його позичальникові для одержання кредиту. Якщо в ролі гаранта виступає банк, то це означає, що у випадку невиплати клієнтом у строк належних сум банк зобов'язаний здійснити платежі за рахунок своїх коштів. Звичайно, такі гарантії банк має видавати під надійне забезпечення — депозити в гривні або валюті, цінні папери (ліквідні різновиди), права власності на нерухомість та ін. Банк має допомогти клієнту в детальному опрацюванні умов гарантій, а в разі необхідності запропонувати варіант контргарантії банку клієнта по відношенню до банку кредитора.

Українські комерційні банки пропонують гарантійні послуги у внутрішньогосподарському обороті досить рідко, активніше вони використовуються у сфері зовнішньоекономічної діяльності де гарантами виступають першокласні банки, визнані на міжнародній арені ("Укрексімбанк", "Приватбанк"). У зовнішньоекономічній діяльності потреба в гарантіях виникає при виконанні експортних та імпортних операцій. По експортних операціях частіше використовуються банківські гарантії платежу: при розрахунках по інкасо (порука, що експортер у строк викупить виставлені на нього товарні документи); при акредитивній формі розрахунків (порука, що імпортер своєчасно виставить акредитив на користь експортера); при використанні комерційного кредиту (порука, що імпортер, який одержав кредит від експортера, буде дотримуватись узгодженого між покупцем і продавцем графіка погашення кредиту).

По імпортних операціях предметом гарантії можуть бути: забезпечення експортером повернення авансу при невиконанні умов контракту; виконання експортером зобов'язань по торгах.

У зовнішньоторгових операціях і внутрішньогосподарській практиці в різних країнах світу банківські гарантії і поруки можуть набувати форми акцептного або авального кредиту, але в практиці роботи українських комерційних банків майже не застосовуються, тут використовуються простіші форми. Звісно, банк, оцінивши вартість операції, свій ризик, вартість залучення кредитних ресурсів, складає проект гарантійної угоди, в якій обумовлює вартість надання гарантії, а також забезпечує грамотне юридичне оформлення цієї угоди.

Комерційні банки надають своїм клієнтам такий важливий вид комісійних продуктів, як консультаційні послуги. Вони консультують клієнтів із питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Українські банки активно розвивають консультативні послуги. Значною мірою це необхідний елемент банківського обслуговування в широкому розумінні слова, від кредитно-розрахункового і касового обслуговування до рекомендацій по здійсненню операцій на грошовому і товарному ринках. У подібних послугах зацікавлені перш за все самі банки, тому що фактично консультації означають грамотне проведення операцій, допомагають розширювати їх обсяги, залучати додаткові грошові кошти, розвивати суміжні банківські операції. Такі консультації виконуються банками безкоштовно. Разом із тим існують консультаційні послуги, які виходять за рамки роз'яснень і потребують організації спеціальних служб. Це — послуги аналітичні, юридичні, аудиторські. Відповідною роботою займаються в основному банківські працівники, але до її виконання можуть залучатись і сторонні фахівці та організації. Так, юридичний відділ банку може надавати й активно пропонувати клієнтам інформацію щодо діючого законодавства в банківській справі, зовнішньоекономічних, орендних, валютних, земельних відносинах і т. д., інформувати їх щодо законодавчих норм зарубіжних країн, допомагати в підготовці пакета установчих документів, у складанні ділових та офіційних паперів, аналізувати конкретні ситуації і шукати шляхи їх оптимального вирішення, представляти інтереси клієнта в Арбітражному суді, оцінювати й аналізувати різні види контрактів.

Відділ аналізу банківської діяльності може надавати аудиторські послуги, аналізуючи облік і звітність організацій. Розрахунково-касовий центр банку інформує клієнтів про кон'юнктуру грошового ринку, розробляє схеми та рекомендації по кредитно-розрахунковому обслуговуванню різних типів угод, аналізує організацію безготівкових розрахунків і розробляє пропозиції по їх удосконаленню. Кредитний відділ доводить клієнтам умови та форми кредитування, їх недоліки та переваги, а також допомагає проаналізувати ефективність коштів, залучених клієнтами. Інформацію про рух курсів цінних паперів, роз'яснення порядку їх обігу, експертизу проекту випуску паперів і допомогу в підготовці емісійного проспекту, реєстрацію документів про випуск цінних паперів у державних органах, а також допомогу щодо ведення обліку і звітності по випущених цінних паперах обов'язково повинен надавати відділ цінних паперів банку.

За консультацією в сфері капітальних вкладень клієнт може звернутися в управління інвестицій банку. Фахівці цього управління проінформують про кон'юнктуру ринку будівельних послуг, ціни і тарифи, допоможуть клієнту скласти розрахунок економічної ефективності капіталовкладень, проведуть експертизу техніко-економічного обґрунтування і коефіцієнта корисної дії. Крім того, дадуть рекомендації щодо підвищення ефективності проектних рішень і пошуку резервів зниження кошторисної вартості.

Валютне управління повинно показати так би мовити картину валютного ринку й динаміку курсів валют, запропонувати клієнту оптимальні схеми фінансування зовнішньоекономічних зв'язків, допомогти оформити документи по міжнародних розрахунках, сприяти в пошуку іноземних партнерів і створенні спільних підприємств. За умов забезпечення такої повної і всебічної консультативної підтримки клієнта можна говорити про комплексне та високоякісне банківське обслуговування.

Банки, завдяки своїм місцю і ролі в економіці, наявності сучасних засобів телекомунікацій і електронно-обчислювальної техніки завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Тобто банки успішно і вміло надають сьогодні інформаційні послуги. Так комерційні банки займаються діяльністю, пов'язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів із метою задоволення їх інформаційних потреб.

Основними видами інформаційної діяльності є: одержання інформації, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою, використання інформації — задоволення інформаційних потреб юридичних і фізичних осіб, поширення інформації — розповсюдження, оприлюднення, реалізація у встановленому законом порядку інформації, зберігання інформації — е забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Інформаційні послуги й інформаційна продукція, тобто матеріалізований результат інформаційної діяльності, можуть бути об'єктом товарних відносин. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами. За режимом доступу інформація поділяється на: відкриту інформацію, доступ до якої забезпечується через публікацію її в офіційних друкованих виданнях, поширення засобами масової комунікації, безпосереднє надання заінтересованим клієнтам; інформацію з обмеженим доступом, яка, у свою чергу, за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюється за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Володіння інформацією ділового, комерційного, банківського й іншого характеру, одержаною на власні кошти юридичної або фізичної особи, або такою, яка є предметом їх банківського, комерційного, ділового та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, дає змогу юридичній або фізичній особі самостійно визначати режим доступу до інформації, включаючи належність її до категорії конфіденційної. Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, правовий режим якої встановлений чинним законодавством.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну, комерційну та іншу, передбачену законом, таємницю.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, які надають комерційні банки, можна віднести: інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів.

валютного регулювання, оподаткування тощо; надання копій грошово-розрахункових документів; допомогу у розшуку перерахованих сум; надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта; доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх доходність тощо; сприяння в підборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників обмінних операцій тощо.

Одна з послуг, яку надають комерційні банки фізичним і юридичним особам, — послуга щодо зберігання цінностей, що відносяться до страхових послуг і виявляються комісійним продуктом банку. Основною рисою надання таких послуг є те, що комерційні банки мають відповідні спеціальні приміщення чи спеціальне обладнання, які виключають випадкову втрату або пошкодження цінностей, прийнятих на зберігання. Із процесу зберігання цінності повинні вийти такими, якими вони були прийняті на зберігання банком. Відносини між особою і комерційним банком, зберігання взятих у клієнта цінностей тощо регулюються договором, який може бути укладений на визначений строк, без зазначення строку або до витребування. Після закінчення строку зберігання, передбаченого договором, та невитребуванням клієнтом цінностей комерційний банк продовжує їх зберігати до того моменту, поки вони не будуть взяті іншою стороною. У такому випадку банк має право вимагати відшкодування йому додаткових витрат зі зберігання цінностей.

Клієнт користується сейфом у приміщенні банку на правах оренди. До речі, клієнт не сповіщає банк про вміст сейфа, отримує ключ від сейфа і сам вміщує або вилучає з нього цінності протягом робочого дня банку. Комерційний банк зобов'язується забезпечити зберігання сейфа та доступ до нього виключно клієнта або уповноважених ним осіб. Надання нічних сейфів клієнтам відбувається тоді, коли у них виникає потреба здійснювати регулярні внески грошових коштів до банку, після закінчення робочого дня в останнього. Плата за послуги по зберіганню цінностей клієнтів стягується банком у формі комісійної винагороди, що встановлюється у відсотках від вартості прийнятих на збереження цінностей.

Новою для українських комерційних банків і нетрадиційною є послуга фінансового менеджменту клієнта. Цей продукт спрямований на вирішення питань оптимізації фінансових потоків клієнтів банку, збільшення грошових ресурсів і зміцнення стабільності банку.