Розділ «3.8. Зміст і особливості застосування комісійних банківських продуктів»

У відношенні конверсійних операцій в англійській мові прийнятий стійкий термін Forcing Exchange Operations (коротко forех чи FX). Конверсійні операції поділяються на дві групи: операції типу спот чи поточні конверсійні операції; форвардні конверсійні операції. Відмінність між двома групами конверсійних операцій полягає в даті валютування. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня висновку угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком (spot market).

Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні й інші телекси для виконання умов угоди.

В Україні склалася своєрідна ситуація з розрахунків по конвертаційних операціях долар/гривня. Поточні угоди полягають із датою валютування "сьогодні" (today), "завтра" (tomorrow), а також на споті. Угоди з датою валютування "сьогодні" можливо здійснювати протягом усього робочого дня, бо допізна можна здійснювати розрахунки в доларах США (через семигодинну різницю в часі робочий день закінчується значно пізніше, ніж в Україні) І в гривнях (через те, що розрахункова палата НБУ приймає платіжні доручення до 19-00 за київським часом). Для України поточними конверсійними операціями долар/гривня варто вважати угоди з датою валютування "завтра", що трохи відрізняється від загальносвітової практики. На відміну від конверсійних угод долар/гривня "на споті" ринок угод із датою валютування "сьогодні" (today) активний приблизно до обіду, до 13-00 за київським часом, а ринок угод із розрахунками "завтра" з'являється в Україні після обіду. Тому експерти Міжнародного валютного фонду рекомендували НБУ перенести акцент ринку поточних конверсійних операцій на дату валютування спот, як прийнято в усьому світі.

Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є поточним валютним курсом і наводиться на сторінках газет, згадується в розмовах, висвітлюється на екранах інформаційних агентств.

Конверсійні операції використовуються як механізм супроводу торговельних угод між клієнтами, які працюють у різних країнах. Ця операція комерційних банків активно використовується у відносинах між Україною і Росією. Банки України лише за 2002 р. спрямували свою діяльність на роботу ще з 15 російськими банками. Частина російських банків, як наприклад, "Альфа-банк", "Кредитімпексбанк", "Міжнародний Московський банк", виявили партнерську фінансову активність на ринку України. Важливою складовою доходів комерційних банків є й арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж).

Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов'язані з відкриттям валютним ділером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою одержання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкриваються в круглих сумах базової валюти (наприклад у USD).

Довга позиція, тобто покупка, відкривається, якщо очікується Підвищення курсу валют. Коротка позиція, тобто продаж, відкривається, якщо очікується зниження курсу валюти. При проведенні арбітражних конверсійних операцій із відкриттям і закриттям позиції в базовій валюті результат буде виражатися у валюті котирування.

Комісійні доходи, які отримують комерційні банки від операцій на міжнародних валютних ринках, спрямовують діяльність банків на розширення цих продуктів. Свідченням цього є увага ряду банків ("Кредитпромбанк", "Альфа-банк", "Надра", "Форум") до проведення операцій, які ще декілька років тому їх не цікавили. Це. зокрема, документарні операції з непокритими акредитивами та незабезпеченими гарантіями в рамках лімітів кредитних ліній, які дозволяють надавати клієнтам максимально вигідні умови і водночас одержувати банкам додатковий прибуток від комісійних надходжень за проведення операцій.

Використання документарних операцій дозволяє банку бути ближче до клієнта, а клієнту — залучати нових партнерів по бізнесу, розширюючи торговельно-економічну діяльність і збільшуючи обсяги угод, а значить — і збільшувати прибуток/Для українських комерційних банків це означає одержання комісійної винагороди за названі операції.

До банківських продуктів, що приносять дохід у вигляді комісії, відносяться також трастові (довірчі), консультаційні, інформаційні, страхові послуги, банківські поруки і гарантії.

Серед послуг банків трастові (довірчі) операції на користь клієнтів набули першорядного значення.

Довірчими (трастовими) називаються послуги, пов'язані з управлінням коштами клієнта. Відносини трасту виникають у результаті угоди, яка укладається між банком і клієнтом про передачу коштів або майна довіреній особі (банку), який розпоряджається ними в інтересах клієнта. Найбільш масштабно трастові послуги здійснюються в США, де їх надає один із трьох банків, у тому числі і спеціалізованих, таких, як "Бенкерс Траст-Компані". У багатьох країнах у останні роки поширилося створення траст-фондів, де власність багатьох дрібних клієнтів об'єднується з метою здійснення інвестицій.

Для. України цей вид послуг досить-таки новий, але для комерційних банків, безперечно, перспективний. Зацікавленість банків у розвитку довірчих послуг пов'язана як з доходністю цього виду бізнесу, так і з можливістю розширення сфери діяльності й одержання додаткових переваг при здійсненні більш прибуткових операцій.

У складі довірчих виділяються агентські послуги, які банк виконує від імені і за дорученням довірителя (а не від свого імені, як і при звичайних довірчих операціях). У цьому випадку банк бере на себе зобов'язання не тільки зберігати гроші, а і використовувати їх на оплату різних зобов'язань довірителя, податків та інших платежів. Банку можуть бути доручені також: купівля і продаж фондових цінностей, управління Портфелем фінансових активів клієнта, випуск і первинне розміщення цінних паперів. Першою формою агентських угод є збереження активів. При цьому мова йде про конкретні активи. Зокрема, траст-відділи мають право приймати на зберігання всі види цінних паперів (акції, облігації компаній, державні облігації). Крім того, ця операція передбачає погашення траст-відділом різних видів облігацій із так би мовити вичерпаними термінами, обмін цінних паперів, одержання та доставку.

Довірчі операції поки що слабо розвинені в Україні через недостатній розвиток ринкових відносин і відповідної правової бази. Б українському законодавстві ще не розроблені спеціальні нормативні акти, які могли б регулювати дані операції. Тому при їх здійсненні українські банки змушені орієнтуватися тільки на норми цивільного і господарського права, використовуючи угоди комісії і доручення. За договором комісії банк бере на себе зобов'язання здійснювати операції від свого імені за рахунок клієнта, одержуючи за це комісійні. За договором доручення банк зобов'язується за обумовлену винагороду здійснювати від імені і за рахунок довірителя певні операції. В обох угодах повинно бути чітко вказано, яке майно або грошові вклади довіритель передає банку, на який термін, з якою метою (зберігання, інвестування, розпорядження майном і доходами і т. д.). Довіритель може передавати банку тільки власне майно і грошові вклади. В договорі чітко визначаються повноваження банку щодо управління довіреним майном, вкладами і взагалі всі аспекти доручення. Клієнт обумовлює різні напрямки розміщення коштів або застосування майна, пріоритети й обмеження в їх використанні, мінімальний рівень доходності операції. Від цих умов залежать ступінь самостійності банку, міра його відповідальності за виконання доручення і рівень винагороди. Комісійні, що одержує банк, враховують характер пропонованих послуг, їх трудомісткість, складність, прибуток клієнта від даної операції, витрати банку на її проведення, ступінь зацікавленості сторін в угоді.

Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги: для фізичних осіб, для юридичних осіб.

Інколи в окремий вид виділяють трастові послуги, що надаються, наприклад, пенсійним, благодійним, інвестиційним фондам. Останні здійснюють нагромадження коштів своїх акціонерів чи засновників, які бажають отримати високі доходи по них за рахунок вкладання об'єднаних грошових коштів у надійні та високоприбуткові активи. Довірча власність може виникнути у трьох випадках: у результаті волевиявлення довірителя майна, у результаті укладання угоди, згідно із законом або рішенням суду.

Трастові послуги на користь фізичних осіб включають такі послуги:

• розпорядження спадщиною, або заповідальний траст, тобто розпорядження майном клієнта після його смерті, може здійснюватися відповідно до письмового заповіту, залишеного померлим і в якому зазначений виконавець заповіту, або за рішенням суду, коли заповіт не був складений. В обох випадках розпорядником спадщиною може бути трастова компанія чи траст-відділ комерційного банку.

• управління майном згідно з договором або прижиттєвий траст. Сутність полягає в тому, що довіритель передає банку в управління майно, який зберігає його, інвестує, розпоряджається доходом, одержаним від майна, у визначеному договором порядку. У визначених договором випадках довіритель зберігає право втручатися в процес управління майном. Право управління майном може переходити до банку не лише за заповітом, а й шляхом укладання прижиттєвих угод.