Стадії розвитку соняшнику (Helianthus annuus L.)

Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві

Удобрення. Численними дослідженнями встановлено, що соняшник – це культура, яка з формуванням одиниці врожаю утилізує значну кількість елементів живлення. Мінеральні добрива суттєво впливають на якість насіння та жирнокислотний склад олії високоолеїнових гібридів. Азотні добрива сприяють зростанню урожайності, однак їх надлишок обумовлює зниження вмісту олії, і збільшує до 10 % вміст лінолевої кислоти, що є небажаним при вирощуванні високоолеїнового соняшнику. Фосфорні та калійні добрива збільшують вміст олії в насінні та вміст олеїнової кислоти. Тому необхідно застосовувати збалансовані норми поживних речовин, з урахуванням забезпечення ними грунту. Соняшник добре реагує на внесення під зяблеву оранку повних мінеральних добрив. При цьому доцільніше фосфорні й калійні добрива внести під зяблеву оранку, а азотні – під передпосівну культивацію.

Соняшник має розтягнутий період засвоєння поживних речовин, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для формування 1 ц насіння соняшник засвоює 6 кг д. р. азоту, 2,5 кг д. р. фосфору і 18 кг д. р. калію.

На чорноземах, де високий вміст доступного калію в ґрунті, особливо ефективним є внесення азотних і фосфорних добрив – N45- 60Р45-60. На інших грунтах вносять повне мінеральне добриво N45-60Р45- 60К45-90. При цьому, фосфорні і калійні добрива застосовують під оранку, азотні – навесні під культивацію.

Органічні добрива краще вносити під попередник у нормі 30- 40т/га. У Степу і Лісостепу України на чорноземних і темно- каштанових ґрунтах найвищі врожаї одержують при внесенні азотно- фосфорних -добрив. При низькій забезпеченості грунту поживними речовинами (менше 5 мг на 100 г грунту) вносять азоту 60 і фосфору 90 кг/га, при середній забезпеченості (5-10 мг на 100 г грунту) вносять N45-60P90 і високій (більше 10 мг на 100 г грунту) – N20-30Р30. Норми добрив повинні уточнюватися на кожному конкретному полі.

Слід мати на увазі, що соняшник активно використовує післядію елементів живлення, особливо азоту. Доцільним для нього є використання складних мінеральних добрив (діамофос, амофос, нітроамофоска).

Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо при дефіциті вологи і на карбонатних фунтах. Для забезпечення рослин бором та іншими мікроелементами рекомендується застосовувати мікродобрива з підвищеним вмістом бору: Еколист Моно Бор, Вуксал Борон, Розабор та інші.

Підготовка насіння до сівби. Сівба (строки і норми). Готують насіння до сівби відразу після збирання насіннєвих посівів. Його очищують, сушать, сортують і тільки після цього зсипають на зберігання. Для відбору найбільш повноцінного насіння застосовують пневматичні сортувальні столи ПСС-2,5 БПСУ-3. Для сівби використовують насіння масою 1000 насінин для сортів 80-90 г, а для гібридів – не менше 50 г, чистота – 98,0-99,9%, панцирність – 96,0- 99,0%, схожість – 87,0-92,0%.

Насіння соняшнику може пошкоджуватися широким спектром ґрунтових шкідників (дротяники, личинки хрущів, несправжні дротяники). Проти них насіння обробляють Круізером (0,6 піт), Космос (4 л/т), але потрібно враховувати і те, що сходи пошкоджуються буряковим довгоносиком, чорнишами, мідляками, а тому витрати препаратів можуть збільшувати.

Проти комплексу хвороб (пліснявіння насіння, фузаріозна коренева гниль, біла гниль, переноспороз) насіння слід обробити препаратом Максим ХL (6 л/т). Якщо фон збудника переноспорозу дуже високий, слід застосувати суміш Апрону (1 л/т) та Максима ХL (З л/т).

Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см, сівалками точного висіву на глибину 6-8 см для сортів і на глибину 4– 6 см для гібридів.

Оптимальний строк сівби, коли грунт прогріється на глибині 4-6 см до +10.. .+12°С. Кожне окреме поле соняшнику потрібно засівати за 1-2 дні, в господарстві сівбу закінчують протягом 4–6 днів. При цьому передпосівна культивація проводиться на глибину заробки насіння (6- 8 см) безпосередньо перед сівбою або не раніше як за дві години до заробки насіння в грунт.

Певний господарський інтерес викликає використання осіннього (підзимового) строку його сівби, при'якому створюються сприятливі умови для надраннього отримання своєчасних і повноцінних сходів, крім того, знижується напруга весняно-польових робіт.

Підзимові посіви соняшнику базуються на біологічних особливостях культури (табл. 49). Щороку можна спостерігати падалицю соняшнику, яка чудово зимує в грунті, навесні рясно проростає та дає врожай раніше, ніж за весняної сівби. Соняшник має коротку стадію яровизації та проходить її за широкої амплітуди температур. Порівняно з традиційним весняним висівом, рослини на підзимових посівах ростуть і розвиваються значно інтенсивніше, цвітіння настає раніше, дозрівання соняшнику прискорюється.

Для посіву під зиму слід використовувати насіння ранніх сортів, що було зібране за три-п'ять днів до сівби (кінець жовтня – початок листопада), з вологістю 12-15% та має підвищену лушпинність, що також попереджує його проростання восени. Після збирання насіння треба відразу ж очистити, відкалібрувати та протруїти. Таке насіння знаходиться у стані біологічного спокою і не проростає восени навіть за температури +5 °С. У разі висіву вологішого насіння або при затяжній теплій осені воно по-різному проростає, уражується хворобами і, в результаті, навесні сходи зріджуються на 30-35%.

Необхідно також відмітити, що такі посіви мають низку значних недоліків, а саме: 1) необхідність проведення посіву за декілька днів до стійкого замерзання ґрунту (при температурі грунту нижче +2°С (у листопаді), щоб унеможливити проростання насіння, що практично рідко вдається зробити через неможливість вірно встановити час настання стійкого похолодання; 2) осінні сходи соняшнику гинуть від заморозків або сильно пошкоджуються ними; 3) рано отримані сходи навесні також гинуть від заморозків або пошкоджуються ними, рослини дуже хворіють, гілкуються і в результаті дають знижену урожайність; 4) підвищене ущільнення ґрунту навесні, що сповільнює з'явлення сходів, а в подальшому обумовлює повільний ріст рослин; 5) необхідність збільшення норми висіву насіння (у 1,5-3 рази), що значно ускладнює формування нормальної густоти рослин навесні; 6) додаткові ускладнення при проведенні польових робіт, коли підзимовий посів співпадає з незавершеними роботами із збирання урожаю; 7) складнощі з якісною передпосівною підготовкою ґрунту при посушливій осені; 8) обов'язковість перевірки насіння на зараженість хворобами, оскільки уражене насіння призводить до значного випадіння рослин і ураження нового урожаю.

Проте, попри все, у виробництві такі посіви практикують. Але без належної наукової підтримки вони неефективні. їх часто сприймають як екзотику та дивацтва певних людей, а не як альтернативу або доповнення звичайним технологіям.

Згідно даних С.І. Мельника, Ю.І. Буряка, Ю.Є. Огурцова (2010) промислові площі підзимового соняшнику в Україні незначні (в 2006 р. – 5,5 тис. га), хоча останнім часом площа підзимового соняшнику в Україні зростає щороку на 15-20 %, а кількість господарів- прихильників – на 8-10 %. Це пов'язано із тим, що підзимова сівба за рахунок використання зимових запасів грунтової вологи дає можливість одержати надранні сходи та прискорити настання збиральної стиглості на 9-28 днів залежно від строку весняної сівби та гібрида, збільшити урожайність на 0,2-0,5 т/га, підвищити олійність сім'янок.

У цілому по Україні підзимовий соняшник може займати до 250 тис. га. Підоймові посіви соняшнику мають певну перспективу у південних і східних областях України, де часто спостерігається дефіцит ґрунтової вологи та сухі весни (С. І. Мельник та ін., 2010).

Норма висіву залежить від рекомендованої густоти стояння рослин. Встановлюючи норми висіву, слід звертати увагу на характеристику гібрида (сорту), а також зону вирощування (зволоження). Загальноприйнятим підходом нині є встановлення норми висіву так, щоб, з урахуванням польової схожості та ймовірної загибелі рослин під час вегетації, витримувалась оптимальна густота стояння рослин до збирання.

При визначенні норми висіву слід враховувати те, що більшість сучасних високопродуктивних гібридів соняшнику добре переносять загущення посівів, оскільки рослини відносно низькорослі і оптимальний урожай насіння забезпечують при наступній густоті стояння у період вегетації:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві» автора Каленська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стадії розвитку соняшнику (Helianthus annuus L.)“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина 1. НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОСЛИННИЦТВІ. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА УМОВИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

  • ПОНЯТТЯ ПРО ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

  • Характеристика технологій із різним рівнем інтенсифікації виробництва

  • Екстенсивні технології

  • Нанотехнології

  • Порівняльна характеристика вирощування ячменю ярого за традиційною технологією та No-till

  • Технологічні операції і затрати палива, які необхідно здійснити на прикладі вирощування кукурудзи за традиційною та No-till технологією

  • Грунтозберігаючі технології (Mini-till) вирощування польових культур в умовах схилових земель України

  • Strip-till (смугова, комбінована) – технологія

  • Класифікація робочих органів для реалізації технології strip-till

  • Досвід Німеччини: технологія смугового обробітку (strip-till)

  • ГІС – технологи у рослинництві

  • Порівняння перевитрат пестицидів та пального для культур, пов'язаних із збільшенням площі

  • Екологічно чисті технології

  • Технології із застосуванням ГМО та біотехнології

  • ЕМ – технології в рослинництві

  • Загальна характеристика ЕМ-технології

  • Застосування препарату ЕМ-1

  • Протипоказання та обмеження до використання

  • Використання ЕМ-препаратів на сої

  • Застосування МХ – технології у рослинництві

  • Технології, що передбачають застосування “біологічно активної води” (БАВ)

  • Адаптивні та адаптовані технології вирощування

  • Органічні технології

  • ІНТЕНСИВНА ТЕХНОЛОГІЯ У РОСЛИННИЦТВІ

  • Підбір сортів (гібридів)

  • Підготовка насіння до сівби та сівба

  • Система обробітку грунту (основний, передпосівний та догляд за посівами)

  • Традиційна система обробітку ґрунту

  • Система захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів

  • Вплив швидкості руху на знос робочої рідини

  • Біопестициди, біодобрива і натуральні стимулятори росту

  • Система застосування добрив та агрохімікатів

  • Застосування КАСів

  • Застосування азотфіксуючих та фосформобілізуючих бактерій

  • Застосування мікродобрив

  • Рекомендації щодо застосування Гумісол-супер

  • Карантинні організми

  • Система збиральних робіт

  • Збирання коренеплодів

  • ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕНСИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

  • Шкала ВВСН росту та розвитку зернових культур (стадії розвитку зернових)

  • Інтенсивна технологія вирощування пшениці озимої

  • Мікро- та макро стадії розвитку пшениці озимої (код ВВСН)

  • Нормативи витрат мінеральних добрив на 1 т зерна пшениці, кг діючої речовини*

  • Інтенсивна технологія вирощування жита озимого

  • Інтенсивна технологія вирощування ячменю озимого

  • Інтенсивна технологія вирощування пшениці ярої

  • Інтенсивна технологія вирощування ячменю ярого

  • Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи на зерно

  • Групування гібридів кукурудзи за тривалістю вегетаційного періоду (В. В. Вовкодав, 2001)

  • Рекомендовані дози добрив під запланований рівень урожайності кукурудзи на зерно

  • Характеристика кліматичних показників для гібридів кукурудзи різних груп стиглості

  • Технічна характеристика сівалок для кукурудзи

  • Нормативні витрати коштів і палива у процесі догляду за посівами кукурудзи (Є. М. Лебідь, Б. В. Дзюбецький та ін., 2006)

  • Енергозберігаюча, екологічно безпечна технологія вирощування кукурудзи на зерно

  • Інтенсивна технологія вирощування сорго

  • Інтенсивна технологія вирощування гречки

  • Види та інтенсивність зяблевого обробітку ґрунту залежно від попередника та ступеня засмічення полів при вирощуванні гречки

  • Інтенсивна технологія вирощування гороху

  • Стадії розвитку гороху

  • Інтенсивна технологія вирощування сої

  • Сортові ресурси сої

  • Енергозберігаюча технологія вирощування сої

  • Біологічні особливості квасолі

  • Інтенсивна технологія вирощування чини

  • Інтенсивна технологія вирощування нуту

  • Інтенсивна технологія вирощування люпину

  • Стадії розвитку люпину жовтого за класифікацією ВВСН

  • Інтенсивна (індустріальна) технологія вирощування цукрового буряку

  • Стадії розвитку цукрових буряків

  • Продуктивність цукрового буряку залежно від технології вирощування (згідно даних Інституту цукрових буряків НААН)

  • Економічна ефективність вирощування цукрового буряку за різними технологіями (за даними Інституту цукрових буряків НААН)

  • Інтенсивна технологія вирощування картоплі

  • Стадії розвитку картоплі (розвиток бульб)

  • Інтенсивна технологія вирощування соняшнику

  • Стадії розвитку соняшнику (Helianthus annuus L.)
  • Інтенсивна технологія вирощування ріпаку озимого

  • Стадії розвитку ріпаку за класифікацією ВВСН

  • Струкіура врожайності ріпаку (В. В. Сахненко, 2007)

  • Норми внесення мінеральних добрив при вирощуванні насіння ріпаку озимого (В. В. Лихочвор, 2004 р.)

  • Інтенсивна технологія вирощування ріпаку ярого

  • Норми внесення мінеральних добрив при вирощуванні насіння ріпаку ярого (В. В. Лихочвор, 2004 р.)