Канальний сом. Цінність канального сома як об'єкту рибництва визначається його хорошим ростом, здатністю пристосовуватися до різних умов вирощування, у тому числі до високої щільності посадки, а також відмінними смаковими якостями. Природний ареал розповсюдження канального сома - східні та центральні райони США, зокрема басейн р. Міссісіпі. З 1972 року акліматизований у південних районах колишнього СРСР. Також був акліматизований у Європі. Це об'єкт не лише промислу, але і аматорського і спортивного рибальства.
Канальний сом (Ictalurus punctatus) - теплолюбива риба (рис. 3.2.2.). Температурний оптимум складає 25-300С, що обмежує можливість його вирощування. Великі перспективи має вирощування канального сома в умовах індустріальних господарств.
Рис. 3.2.2. Канальний сом - Ictalurus punctatus
Канальний сом є перспективним об'єктом індустріальної аквакультури. Основні методи підвищення ефективності вирощування канального сома - вирощування в ставках і басейнах. До недоліків ставового вирощування відносяться складність контролю і повна залежність від умов зовнішнього середовища. При нестійкій погоді
нерест канального сома вкрай розтягнутий. З пізніх личинок практично неможливо виростити повноцінних цьоголіток.
Вирощування ремонтного матеріалу і витримування плідників. При вирощуванні племінного матеріалу в ставах рекомендується наступна маса: цьоголітки - 30-50 г, дволітки - 400-500, трилітки - 1000-1200, чотирьохлітки - 1500-2000 г.
Ремонтний матеріал і плідників можна вирощувати разом з племінним матеріалом товстолобів і буффало. Щільність посадки личинок при вирощуванні племінних цьоголіток не повинна перевищувати 20 тис. екз./га., одноліток - не більше 1000 екз./га., риб старших вікових груп - 500-700 екз./га.
Основний відбір в маточне стадо проводять серед плідників, що вперше дозріли. Визначальною ознакою є вираженість статевих ознак. Відбір на ранніх стадіях розвитку не проводять, а обмежується вибраковуванням тих, що відстали в рості, травмованих і спотворених особин. У канального сома самці стають більшими за самок вже на першому році життя, тому відбір найкрупніших особин на стадо без врахування цієї обставини може призвести до диспропорції в співвідношенні статті.
Канальний сом дозріває у віці 2-3 років, але для отримання потомства доцільніше використовувати рибу у віці 4-5 років. Плідників в маточному стаді використовують до 11-12 років. Співвідношення самців і самок становить 1:1. Оскільки з дуже крупними особинами важко працювати, для відтворення використовують особин масою не більше 5-6 кг.
При визначенні розміру матточного стада необхідно враховувати, що частина самок може виявитися не готовою до нересту або дати не цілком доброякісну ікру. Тому слід мати резерв самок не менше 50 %. Через травматизацію в період нерестової кампанії відхід плідників складає близько 10-15 %. Цей показник і визначає величину щорічного поповнення маточного стада.
Плодючість канального сома невелика. Так, від молодих самок можна отримати до 10 тис. личинок, а від самок більш старшого віку - до 20 тис. личинок, що перейшли на активне живлення.
До початку нерестової кампанії плідників витримують в зимувальних ставах. Годівля - найважливіший процес в розведенні канального сома, оскільки він впливає на терміни нересту, кількість і розміри ікри, агресивність самців, загальний стан плідників і їх статевих продуктів. При низьких температурах плідників годують лише в теплі дні. Як тільки температура підніметься вище 130С, корм дають з розрахунку 2-3 % загальної маси риби. Потрібно, аби основну частину раціону складали корми тваринного походження.
Весною плідників пересаджують із зимувальних ставів в стаки для переднерестового витримування або висаджують в нерестові стави. При цьому проводять відбір за статевою ознакою і ступінню готовності до нересту. За дві доби до вилову припиняють годувлю риби, аби точніше визначити ступінь розвитку гонад.
Визначення статі у плідників канального сома не викликає особливих затруднень. Самці, як правило, більші, відрізняються від самок темним забарвленням, коротшою і ширшою головою. Характерною відмінною ознакою є наявність у самців урогенітального сосочку, який є щільним випинанням тканини, розташованим позаду анального отвору. Самки мають добре виражене м'яке черевце, а статевий отвір у них запалий. Під час відбору (бонітування) самок залежно від ступені готовності до нересту ділять на 3 групи, а самців - на 2.
У самок в першу групу відбирають особини, що найбільш підготовлених до нересту і мають добре виражене м'яке черевце. У другу групу потрапляють самки з аналогічними, але менш яскраво вираженими ознаками. Використовують їх в другу чергу. Самок, віднесених до третьої групи, з погано вираженими статевими ознаками, для відтворення не використовують. Самців, що добре підготовлені до нересту і мають чітко виражені статеві ознаки, відносять до першої групи і використовують у відтворенні. До другої групи відносять самців, не готових до нересту.
Для переднерестового витримування придатні ставки площею 0,10,2 га, глибиною 1,5-2,0 м. Самців і самок розсаджують по окремих ставах при щільності посадки не більше 1000 екз./га.
Нерест канального сома. У природних водоймищах нерест канального сома відбувається при температурі 20-230С. Терміни проведення робіт по отриманню потомства багато в чому залежать від методу проведення нересту. Відомо 3 методи: ставовий, садковий і акваріумний.
Ставовий метод найбільш простий. У невеликих за площею і порівняно глибоких (середня глибина 1,5—1,8 м) ставках встановлюють штучні нерестові гнізда (молочні бідони, дерев'яні або металеві бочки, каністри та ін.), які за допомогою дерев'яних колів прикріплюють горизонтально на відстані 5-7 м від берега отвором до центру ставу на глибині 50-70 см. У ставок висаджують самців і самок за співвідношенням 1:1 (до 100 пар на 1 га). Оскільки нерест канального сома розтягнутий, гнізда можна використовувати неодноразово. Одне нерестове гніздо встановлюють з розрахунку на 2 пари. Перед нерестом між самцями можуть виникати бійки, які інколи закінчуються серйозними травмами, а інколи і загибеллю одного з суперників. Коли пара визначилася, вона вибирає гніздо.
Після посадки риб на нерест гнізда перевіряються 2-3 рази в тиждень, що дозволяє визначити результати нересту. При перевірці слід бути обережним, оскільки під час нерестового та інкубаційного періодів самець часто стає агресивним і може навіть вкусити людину, яка необережно суне руку в гніздо, що охороняється.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія вирощування коропа в полікультурі з сомовими рибами.“ на сторінці 3. Приємного читання.
