Цей період називають періодом ранньої молоді. У цей період креветки мають розмір від 7 до 10 мм і масу від 6 до 9 міліграм. По своїй будові і способу життя постличинки мало відрізняються від дорослих особин. Вони володіють високою толерантністю до температури і солоності води. Морфологічна будова постличинок пристосована до бентосного способу життя. Не дивлячись на це, в перші дні після метаморфозу, особливо вночі, вони ведуть пелагічний спосіб життя. Після переходу до донного способу життя постличинки живляться дрібним бентосом, детритом, рослинними і тваринними залишками. В середньому, за оптимальних умов середовища, постличинки протягом 2-х місяців досягають маси 0,5 г і довжини 5060 мм. Постличинки, на відміну від личинок, плавають за рахунок руху плеопод вперед рострумом, спина знаходиться вгорі. Вони можуть здійснювати швидкі переміщення, різко скорочуючи мускулатуру черевця. У природному середовищі вони починають мігрувати вгору за течією річок. Молодь пливе проти швидкоплинних потоків або повзе по кам'янистому дну.
Гігантська прісновода креветка ніколи не заривається в пісок і не риє нір, а ховається в схованках або в тіні предметів. Живиться і проявляє активність переважно в сутінковий і нічний час, вдень - малорухлива. Харчову поведінку можна розділити на три етапи: підвищена пошукова активність антенул і клешнею; переміщення до джерела їжі; контакт і випробування їжі. Креветки - поліфаги, здатні харчуватися як живим, так і неживим кормом. Так, в дельті р. Пурарі (Нова Гвінея) гігантська прісновода креветка живиться ракоподібними, молюсками, вищою водяною рослинністю; на рисових полях Індії в її шлунку виявлені рисові зерна, пісок, детрит; у водоймищах Таїланду її раціон складається з личинок комах, дрібних ракоподібних, рослинного і тваринного детриту.
Ріст креветок, як і у останніх представників Decapoda, відбувається ступінчасто, після линьки, при зміні панцира. Процес линьки займає декілька хвилин: старий панцир лопається між грудьми і черевцем, креветка різко згинається, двома передніми переоподами стягує панцир з головогрудей і звільняє черевце. Скинутий екзувій частково або повністю поїдається для поповнення кальцію і інших необхідних речовин. Після линьки, поки покриви не затверділи, креветка деякий час не харчується і залишається в схованці. Линька - критичний момент в життєвому циклі креветок: саме у цей момент спостерігається максимальна смертність. При линці часто втрачаються одна або обидві клешні, що посилює беззахисність особини, що перелиняла.
Періоди між линьками варіюють залежно від віку особини, живлення, температури, жорсткості води і так далі. Наприклад, при температурі води 27-280С ювенільні креветки завдовжки 4-6 см линяють через 6-11 днів, довжиною 7-9 см - через 13-15 днів, дорослі особини - через 26-93 днів. Частота линьок зростає під впливом гормонів, що виділяються у воду креветками, що перелиняли, це викликає часткову синхронізацію линьок. Дорослі самки зазвичай линяють не менше 10 разів на рік, причому 4-5, а інколи і 7 линьок бувають репродуктивними.
Таким чином, найвразливіші стадії в онтогенезі гігантської прісноводої креветки - личинкові. У личинковий період креветка найбільш стенобіонтна, а її смертність найбільш висока за весь онтогенез.
Методами аквакультури, за рахунок створення оптимальних умов розвитку, можливо збільшити реалізацію біопродукційного потенціалу виду.
Гігантська прісновода креветка є одним з найбільш високоцінних делікатесних продуктів. М'ясо має дієтичну цінність - містить до 35% легко засвоюваного білку, а панцир широко застосовується в медицині. Крім того, креветок використовують для приготування різних харчових добавок, а також як важливий компонент штучних кормів в аквакультурі.
Культивування прісноводих креветок розпочате в 50-х роках минулого століття в країнах Південно-східної Азії. Основною передумовою інтенсифікації культивування прісноводих креветок стала недостатня кількість природних запасів для задоволення безперервно зростаючого попиту. При цьому, в останніх 30 років ціни світового ринку на продукцію з креветок залишаються стабільно високими. На тлі стабільних уловів, відмічено різке зростання світового виробництва М. rosenbergii методами аквакультури: з 18 тис. т в 1995 р. до 180 тис. т в 2001 р. Очікується подальше зростання виробництва креветок методами аквакультури.
У 90-х роках минулого століття у виробництві прісноводих креветок лідирував Китай - 58 % від загального виробництва. У 2002 р. перші два місця зайняли Індія і Тайвань. Прісноводі креветки вирощуються в промислових масштабах також в Малайзії, Таїланді, В'єтнамі, на Гавайських островах і в багатьох інших країнах. З Європейських країн лише Франція вирощує велику кількість креветок - 75 т. в рік.
Первинне вирощування гігантської прісноводої креветки проводилося виключно пасовищним методом у відгороджених водоймах, що добре прогріваються. В останні десятиріччя проведено безліч досліджень, що стосуються розведення і вирощування прісноводих креветок, завдяки чому аквакультура вийшла на значно вищий рівень із застосуванням інтенсивних методів і прогресивних технологій.
Культивування креветок усе більш поширюється в країнах з помірним і субтропічним кліматом (США, Японія, Англія і Росія), де вирощування починається в контрольованих умовах і потім продовжується у відкритих водоймах. Використання сучасних інтенсивних технологій дозволяє досягати врожайності близько 3 т/га. Особливо перспективно, в умовах помірного клімату, вирощування креветок на підігрітих водах водойм-охолоджувачів і в полікультуре з різними видами риб, наприклад з канальним сомом, тиляпією і лящем (США, Ізраїль). Можливе також вирощування креветок в басейнових комплексах із замкнутою системою водопостачання.
В пострадянські країни гігантська прісновода креветка вперше була завезена в 1980 р. з Японії до Грузії і до Білорусії на базу Інституту біології. Білоруські вчені провели дослідження в умовах водойми-охолоджувача Березовської ГЕС. Були поставлені серії експериментів по відтворенню і вирощуванню креветок в ставових і басейнових комплексах. Перші досліди по отриманню товарних креветок в установках замкнутого водопостачання (УЗВ), проведені співробітниками ВНІІПРХа в 1991 році.
Холодні кліматичні умови вимагають обов'язкового використання замкнутих систем для витримування плідників гігантської прісноводої креветки в зимовий час, проведення нересту, інкубації і вирощування личинок в теплій морській солоноватій воді. Культивування ювенальних особин до товарного розміру здійснюється по трьом основним напрямах:
• у басейнах із замкнутим циклом водопостачання;
• у відкритих ставах південних областей за природних кліматичних умов;
• у ставках, садках і басейнах на теплих водах енергетичних об'єктів.
Зараз перешкодою для розширення робіт по культивуванню креветок є відсутність біотехніки отримання життєстійкого посадкового матеріалу на різних стадіях онтогенезу (для креветочних господарств різного типу) в промислових масштабах. Розвиток аквакультури може бути досягнутий за рахунок оптимізації умов вирощування креветок як на ранніх стадіях онтогенезу, так і дорослих особин, шляхом вирішення низки біотехнічних запитань, пов'язаних з канібалізмом, щільністю посадки, годівлею та ін.
При всіх типах культивування гігантської прісноводої креветки, біотехніка включає наступні основні етапи:
• формування і витримування маточного стада;
• інкубація ікринок, вирощування личинок до метаморфозу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтенсивні технології в аквакультурі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технології штучного вирощування креветок, омарів та інших ракоподібних“ на сторінці 2. Приємного читання.
