РОЗДІЛ 10. УДОБРЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Серед мікроелементів для живлення кукурудзи особливо важливі цинк, мідь, бор, манган та ін. Цинк – основний мікроелемент для кукурудзи. Потреба в ньому особливо зростає за високого вмісту в ґрунті гумусу, рухомих сполук фосфору, за нейтрального і лужного ґрунтового середовища, холодної та вологої погоди. За значної нестачі цинку рослини сповільнюють ріст через скорочення міжвузлів, знижується озерненість качанів або вони взагалі не зав'язуються. Ознаками нестачі цинку є блідо-жовті смуги на молодих листках з обох боків, які проходять паралельно середній жилці листків, та жовтий або білий колір усієї поверхні молодих листків. Сильно пошкоджені листки набувають червоного забарвлення. Цинкові добрива вносять у ґрунт у дозі 1–2 кг/га д. р. або застосовують листкові підживлення, які ефективні лише за раннього проведення і до виявлення симптомів нестачі цинку.

Залізо бере участь в утворенні хлорофілу, процесі фотосинтезу і синтезі білків. Його нестача у живленні кукурудзи виявляється на ґрунтах з лужною реакцією, високим умістом міді, на слабкодренованих ґрунтах у вигляді міжжилкового хлорозу молодих листків.

Бор особливо позитивно діє на запліднення, оскільки сприяє росту пилкових трубок. Нестача бору часто трапляється на піщаних ґрунтах, де його вносять у нормі 2 кг/га.

Крім застосування мікроелементів із мінеральними добривами та нанесенням їх на насіння позитивний ефект дає позакореневе підживлення цинком (300–400 г/га) і міддю (250–300 г/га) у фазу 3–5 та 7–11 листків. Для запобігання опікам листків до робочого розчину сульфату цинку і сульфату міді додають вапно (1 кг на 100 л).

Мідь активує окисно-відновні процеси, що сприяє підвищенню вмісту білка і цукрів у зерні, утворенню лігніну в стінках клітин. За нестачі міді в живленні рослини відстають у рості, утворюються короткі міжвузля, верхівки молодих листків нахиляються. Листки стають блідими, їх краї засихають. Дефіцит міді перш за все виявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу з високим умістом органічних речовин, кальцію, а також у разі застосування високих норм азотних і фосфорних добрив, за сухої і теплої погоди.

На ґрунтах з високим умістом гумусу, з нейтральною і лужною реакцією, з легким гранулометричним складом, після вапнування, за холодної і вологої погоди в рослин кукурудзи виявляється нестача мангану. При цьому листки набувають блідо-жовто-зеленого забарвлення, на старих листках з'являються міжжилковий хлороз, на їх краях і верхівках – некроз. Листки стають хвилястими. Внесення манганових добрив у ґрунт малоефективне. Обприскування посівів розчином сульфату мангану (10–12 кг/га) або застосування його разом з азотними добривами усуває дефіцит цього елемента. Манган активізує ферментативні процеси, бере участь у відновленні нітратів, у процесах фотосинтезу, синтезу білків, середньо впливає на врожайність.

У стресових ситуаціях (посуха, низькі температури тощо) позакореневе підживлення є практично єдиним способом забезпечення рослин мікроелементами. Навіть невелика їх кількість дуже корисна, оскільки вони містяться в легкодоступній формі і швидко засвоюються. Проведення позакореневих підживлень багатокомпонентними мікродобривами можна поєднувати з внесенням гербіцидів.

10.5. Удобрення буряну цукрового

Буряк цукровий дуже вибагливий до родючості ґрунту І ЗОВСІМ не переносить кислої реакції ґрунтового середовища. Оптимальна реакція ґрунтового розчину для його вирощування pH 5,6-7,0. Для отримання високих урожаїв його вирощують на окультурених з нейтральною реакцією або навіть слаболужних ґрунтах (pH 6,5-7,5). Тому ґрунти з pH < 6,5 та гідролітичною кислотністю > 2 смоль/кг обов'язково потрібно вапнувати. Буряк цукровий добре реагує на вапнування, яке зазвичай проводять дефекатом за повною гідролітичною кислотністю. Вносять дефекат безпосередньо під культуру або, з метою зменшення забур'яненості посівів, під попередник – пшеницю озиму. На легших ґрунтах оптимальний pH 5,6-5,8, але для цього потрібно підвищити їх буферність внесенням органічних і фосфорних добрив, оскільки буряк цукровий негативно реагує на зміну реакції ґрунтового розчину в період вегетації.

Буряк цукровий вирізняється високою солестійкістю і в процесі вегетації виносить з ґрунту велику кількість елементів живлення. В середньому на 1 т коренеплодів з відповідною масою гички вилучається 4–5 кг N, 1,5–2 – Р2O5, 5–9 кг К2O. Винос елементів живлення великою мірою залежить від внесених добрив, родючості ґрунту і погодних умов. На Поліссі їх винос вищий, ніж у Лісостепу і Степу, що пояснюється більшою часткою гички в урожаї. В умовах зрошення на каштанових ґрунтах вмісту калію в урожаї буряків різко зростає. На чорноземах звичайних і вилужених та особливо сірих лісових ґрунтах кількість азоту і калію в урожаї буряків знижується, а фосфору – підвищується. Ці закономірності змін у хімічному складі рослин переважно визначаються наявністю в ґрунті рухомих сполук основних елементів живлення.

Гичка буряку цукрового – цінне органічне добриво. В 1 т гички міститься З кг азоту, 1,5 – Р2O5, 5–6 кг К20 з коливанням 50 %. Її врожайність 30-50 т/га відповідає 30 т/га гною.

У динаміці засвоєння елементів живлення буряком цукровим умовно виділяють три періоди: 1) незначне – у перші 45 діб, тобто до формування перших 10 листків; 2) інтенсивне – впродовж наступних 80 діб, тобто в період активного росту листків; 3) поступове спадання інтенсивності всіх процесів – упродовж наступних 30–45 діб.

На початку вегетації, коли рослини мають слаборозвинену кореневу систему, в ґрунті необхідна безпосередньо біля проростаючого насіння достатня кількість доступних елементів живлення. Нестача їх у цей період затримує ріст і розвиток рослин, негативно позначається на подальшому рості коренеплодів і накопичення цукру. В період росту листків у . поживному середовищі має переважати азот, що сприяє швидшому формуванню оптимального фотосинтетичного апарату і забезпечує триваліший період його ефективного функціонування.

Потенціал урожаю буряку цукрового закладається в перші кілька тижнів (4–6 пар листків), коли відбувається вторинне утворення камбіальних кілець. У кільцях вторинного камбію формується два види клітин: здерев'янілі крупні клітини ксилеми, по яких із ґрунту в листки надходить вода і розчинені в ній поживні речовини, та клітини лубу – тонкостінні клітини флоеми. По них із листків до кореня переміщується цукор та інші продукти фотосинтезу. Між кільцями провідних судин знаходяться клітини паренхіми – місце для відкладання цукру. Кількість і розмір цих кілець визначають рівень майбутнього врожаю. Дефіцит вологи, поживних речовин, температурний і гербіцидний стреси сповільнюють ріст камбіальних кілець, що спричиняє недобір урожаю. Після того як потенціал урожаю для кожного кільця закладений, на нього не можуть вплинути навіть найсприятливіші умови. Тому в цей період важливо забезпечити добрий розвиток кореневої системи, щоб волога і поживні елементи були доступними для рослин буряку. Отже, чим повніше буряк у перші кілька тижнів забезпечений азотним живленням, тим вищими будуть урожай і якість коренеплодів.

У період накопичення цукру зниження частки азоту в живленні буряку цукрового позитивно впливає на збір цукру. Дія фосфору і калію залежить від забезпечення буряку цукрового азотом. Тому в системі його живлення велике значення має встановлення оптимальних співвідношень між окремими елементами в різні періоди росту. Це співвідношення забезпечується правильною системою удобрення, яка включає вапнування ґрунту, внесення органічних і мінеральних добрив, оптимальне співвідношення елементів живлення за основного, припосівного внесення та підживлення.

Продуктивність буряку цукрового визначається не лише урожайністю та цукристістю коренеплодів. Велике значення має показник виходу цукру на заводі. який залежить від накопичення в коренеплодах розчинного "шкідливого" азоту, розчинної (лужної) золи, доброякісності очищеного соку, втрат цукру в мелясі та інших показників. Збільшення кількості розчинних форм азоту і золи, особливо солей калію і натрію, в коренеплодах погіршує якість сировини.

Забезпеченість буряку цукрового елементами живлення і співвідношення між ними великою мірою впливає на якість коренеплодів. Тому оптимізацію системи його удобрення потрібно розглядати у взаємозв'язку з родючістю та окультуренням ґрунту, попередниками, густотою насаджень тощо. Всі ці чинники значно впливають на режим живлення рослин і продуктивність буряку цукрового.

З підвищенням норм добрив зазвичай знижується цукристість і погіршуються технологічні якості коренеплодів буряку. Проте, якщо їх вносять в оптимальних кількостях і співвідношеннях з урахуванням родючості ґрунту, особливостей агротехнології, це не відбувається. Тому під час визначення норм добрив, особливо азотних, під буряк цукровий потрібно враховувати, що збір з одиниці площі очищеного цукру досягає свого максимуму за нижчої норми добрив, ніж урожайність коренеплодів.

Внесення фосфорних добрив на азотно-калійному фоні поліпшує якість коренеплодів у результаті підвищення цукристості та зменшення вмісту розчинної золи й азоту. Особливо різко зростають врожай і якість буряку цукрового на ґрунтах, в яких фосфор знаходиться в першому мінімумі. Калій також позитивно впливає на якість цукросировини, зокрема за недостатнього калійного живлення рослин.

Елементи живлення буряк цукровий засвоює впродовж усього вегетаційного періоду. На початку росту він поглинає відносно небагато азоту, фосфору і калію. Проте у цей період його коренева система ще слаборозвинена, тому молоді рослини досить чутливі до наявності в ґрунті рухомих сполук елементів живлення, особливо фосфору. Для оптимального початкового росту буряку цукрового добрива потрібно вносити у рядки. Цей прийом створює сприятливий режим живлення рослин у перші 15–20 діб після появи сходів і не лише пришвидшує ріст рослин, а й підвищує їх стійкість до хвороб, шкідників, несприятливих погодних умов. Традиційно в рядки вносять суперфосфат у дозі 15–20 кг/га д. р. На практиці іноді її збільшують до 30 кг/га. Це виправдано на тих полях, де внесено недостатню кількість фосфорних добрив в основне удобрення. Разом із суперфосфатом застосовують невеликі кількості азотних і калійних добрив, а ще ліпше – замінюють їх на складні (нітроамофоску, нітрофоску та ін.) або складнозмішані добрива. Сходи буряку цукрового негативно реагують на підвищення концентрації ґрунтового розчину під впливом мінеральних добрив. Особливо часто це спостерігається в роки із посушливою весною. Тому в рядки під час сівби вносять невисокі дози добрив N10_15P10_15Kl0_15. Врожайність коренеплодів від цього прийому підвищується на 2–3 т/га, а в умовах достатнього зволоження і зрошення – на 4–5 т/га.