Розділ «8.6. Хелатні та функціональні добрива»

Створення збалансованого ґрунтованого живлення рослин безумовно є запорукою їх оптимального росту і розвитку. Проте в реальних виробничих умовах це не завжди вдається забезпечити через низку причин – економічних, екологічних, погодних тощо. У цьому випадку виникає потреба проведення позакореневих підживлень, які дають змогу вплинути на рослини в потрібному напрямі з мінімальними витратами. Нині застосування позакореневих підживлень у технологіях вирощування сільськогосподарських культур є загальноприйнятим. Зазвичай для цього використовують комплексні добрива, що містять у своєму складі повний набір поживних речовин для проведення корекції живлення рослин у критичні періоди їх розвитку, коли необхідно забезпечити швидке засвоєння елементів. Ці препарати є композиціями макро- і мікроелементів, збагачених комплексом біологічно активних речовин: амінокислотами, гуматами, фітогормонами тощо. Таке поєднання забезпечує істотне підвищення ефективності підживлення рослин, особливо за наявності стресових чинників (заморозки, посуха, незбалансоване живлення тощо). При цьому необхідно проводити кілька підживлень у критичні фази розвитку рослин.

Функціональні добрива – це добрива специфічної спрямованої дії, що містять у своєму складі поживні речовини, за рахунок співвідношення і форми яких вони чинять на рослину певний позитивний вплив крім безпосереднього живлення.

Виділяють групи функціональних добрив, спрямованих на:

1) розвиток певної частини рослин, наприклад кореневої системи;

2) профілактику або боротьбу з різними захворюваннями і (або) шкідниками, наприклад добрива з фунгіцидною дією;

3) зниження шкідливих речовин у плодах (наприклад, нітратів) або збільшення вмісту корисних (наприклад вітамінів, цукрів, білків);

4) поліпшення специфічних механічних властивостей рослин (наприклад, зміцнення стебла проти вилягання, поліпшення механічної міцності газонної трави);

5) адаптацію рослин до різних несприятливих умов, наприклад, надання морозо- та (або) посухостійкості;

6) зміцнення імунітету рослин та їх стійкості до стресів.

Як добрива використовують також комплексонати заліза, цинку, міді, мангану, кальцію і магнію та інших елементів. Лігандами в них переважно є тетраоцтова, етилендіамінді(О-гідроксифеноцтова), гідроксилендіамінтетраоцтова і пентаоцтова кислоти, солі глюконової і глюкопептонової кислот. Найперспективнішими для створення комплексонатів мікродобрив є: етилендіамінтетраоцтова кислота (ЕДТА); діетилентриамінпентаоцтова кислота (ДТПА); дигідроксибутилендіамінтетраоцтова кислота (ДБТА); етилендіаміндибурштинова кислота (ЕДДБ); оксіетилендендифос- фонова кислота (ОЕДФ); нітрилтриметиленфосфонова кислота (НТФ).

Нині перевагу віддають виробництву мікродобрив на основі ЕДТА (торгова назва Трилон Б), що переважно пов'язано з її доступністю і відносно низькою вартістю. Проте хелатуючі властивості добрив на її основі виявляються лише за pH розчину < 6,5, що потрібно враховувати під час виготовлення робочих розчинів і внесення в ґрунт. Хелатуюча дія, наприклад, етилендіаміни(2-гідроксифеніл) діоцтової кислоти (ЕДОФА) виявляється за pH середовища 3,5–10, але добрива на її основі значно дорожчі. Тому під час виготовлення робочого розчину необхідно враховувати ступінь твердості води. Вона залежить від загальної концентрації іонів Са2+, Mg2+ і Fe2+ і зазвичай виражається в частинах на мільйон (ppm). Вода з твердістю < 50 мг/л за властивостями не сильно відрізняється від м'якої, 50–100 – помірно тверда, 100–200 мг/л – тверда.

Для нейтралізації твердої води під час приготування робочого розчину найліпше застосовувати сульфат амонію. Він вирівнює кислотність (pH) води і сприяє проникненню добрива в рослину. Норма сульфату амонію зазвичай складає 2 кг на 100 л води. Спочатку в бак обприскувача добавляють сульфат амонію, перемішують, а потім – добриво. Менш ефективно діє КАС. Можна також добавляти органічні кислоти. Наприклад, 250 г лимонної кислоти на 100 л води за твердості 250 мг/л іонів кальцію.

Добрива у вигляді хелатів вносять у ґрунт та використовують для позакореневого підживлення і вирощування овочів гідропонним способом. Вони розчинні у воді, що полегшує їх застосування, не руйнуються мікроорганізми ґрунту, не вступають у реакції з ґрунтом і не перетворюються на недоступні для рослин сполуки, тому довго зберігаються в ґрунтовому розчині. Крім того, введення комплексонатів у ґрунт дає змогу мобілізувати мікроелементи, що знаходяться в ньому в недоступних для рослин формах.

Хелати значно ефективніші за солі неорганічних кислот. Елементи живлення у вигляді хелатних сполук набагато швидше включаються у фізіологічні процеси і реакції. Коефіцієнт їх засвоєння при позакореневому підживленні сягає 95 %, тоді як із солей неорганічних сполук – 20–30 %. Крім того, солі металів токсичні для рослин при перевищенні дози внесення, а також викликають опіки листків у місцях прямого контакту. Мікроелементи, внесені позакоренево у вигляді хелатів, є профілактичним засобом для запобігання захворюванням і фізіологічним стресам рослин.

Нині у виробництві і застосуванні найпоширеніші композиції для оброблення насіння, позакореневого підживлення рослин, зокрема садків, а також спеціальні композиції з повним набором мікроелементів для тепличних господарств, насамперед гідропонних теплиць, де без цих композицій вирощування рослин просто неможливе.