РОЗДІЛ 7. ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

У сучасному інтенсивному землеробстві високої продуктивності культур добиваються насамперед за рахунок застосування підвищених норм мінеральних добрив і посиленого розкладання гумусу. В зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема підтримання оптимального його вмісту в ґрунті. Передусім це стосується вузькоспеціалізованих короткоротаційних сівозмін.

Нині значення органічних добрив часто недооцінюють, вважаючи, що в сівозміні в ґрунт надходить достатня кількість кореневих і післязбиральних решток, які покривають мінералізацію органічних речовин. При цьому посилаються на залишення на полі значної кількості післязбиральних решток за умови застосування азотних добрив і загущених посівів. Однак саме високі норми азотних добрив є причиною пришвидшеного розкладання гумусу і від'ємного його балансу. На практиці зниження вмісту гумусу може виявлятися занадто пізно.

Органічні добрива – це органічні сполуки рослинного, тваринного, промислового і побутового походження різного ступеня розкладання. Зазвичай вони містять багато вологи та різні елементи живлення, тобто ті, які були в живих організмах. Тому їх іще називають повними добривами. Через низький вміст елементів живлення органічні добрива недоцільно транспортувати на значні відстані, їх використовують на місці виробництва (або неподалік). Звідси й назва – місцеві добрива.

Застосування місцевих органічних добрив – основний засіб впливу людини на колообіг елементів живлення в землеробстві. Він дає змогу не лише підтримувати, а й збільшувати ємність цього колообігу.

Із деяких органічних добрив (гною, пташиного посліду, фекалій та ін.) використовується значна частина елементів живлення, які вже були вилучені з ґрунту і добрив, повторно. Отже, чим повніше на місцях використано усі резерви органічних добрив, тим меншу кількість мінерального добрива потрібно вносити.

За кордоном, особливо в органічному землеробстві, застосовують різноманітні добрива рослинного (наприклад, люцернове, соєве, бавовникове борошно) і сухі добрива тваринного походження (кров'яне, кісткове, риб'яче кісткове і риб'яче борошно, борошно з рогів і копит, з пір'я, з панцирів крабів і креветок).

Інші види органічних добрив, тобто тих, які безпосередньо не виробляються в господарстві (торф, сапропелі, комунально-побутові відходи міст та ін.), є додатковим джерелом надходження елементів живлення в ґрунт.

Крім елементів живлення органічні добрива постачають у ґрунт вуглекислий газ, який поліпшує повітряне і кореневе живлення рослин. Вони також є енергетичним матеріалом для ґрунтових мікроорганізмів. Більшість органічних добрив самі багаті на мікрофлору. Вважають, що застосування їх в оптимальних нормах на 20–30 % підвищує ефективність мінеральних добрив, згладжує післядію несприятливих погодних умов. "Яким би не було великим виробництво мінеральних добрив у країні, гній ніколи не втратить свого значення як одне з основних добрив у сільському господарстві", – писав Д. М. Прянишников.

У сучасному землеробстві за інтенсивного обробітку ґрунту, високого рівня застосування органічних і мінеральних добрив, значної частки просапних культур у сівозмінах дегуміфікація чорноземів та інших типів ґрунтів неминуча. Звідси, на думку І. А. Крупенникова (2008), випливає кілька альтернатив: 1) повністю змиритися з цим, узявши за основу цинічний заповіт Людовика XV – "після нас хоч потоп"; 2) тішитися думкою, шо наші нащадки придумають що-небудь типу синтетичної їжі; 3) перейти до чіткого дотримання правил екологічного землеробства, насамперед – максимального повернення в ґрунт свіжих органічних речовин у вигляді гною, всіх компонентів рослинних решток і розрахункових норм мінеральних добрив. Все це потрібно здійснювати на фоні добре продуманої сівозміни, перевіреної експериментами на полях дослідних установ.

Лише норма гною 15 т/га площі сівозміни з 50%-ю часткою просапних культур забезпечує бездефіцитний баланс гумусу в шарі ґрунту 0–60 см (С. С. Стадник, 2006). Тому відновити початкову гумусованість ґрунтів в умовах сучасного землеробства складно. Дегуміфікацію ґрунтів нині не можна зупинити, але вона має бути істотно ослаблена з тим, щоб зберегти чорноземні ґрунти як національне багатство України на тривалий час експлуатації.

За традиційного обробітку ґрунту гумус мінералізується і щорічно під зерновими культурами вивільнюється близько 1 % азоту, під просапними – 1,5–2, під чистим паром – 4 % залежно від типу ґрунту, вмісту в ньому гумусу та інших умов. На суглинкових ґрунтах за рахунок рослинних решток відновлюється близько 50 % мінералізованого гумусу, на супіщаних – близько 40 %. Решту гумусу потрібно поповнити внесенням органічних добрив. Вважають, що для утворення одиниці доступного для рослин азоту мінералізується 20 одиниць гумусу.

Баланс органічних речовин у ґрунті визначають за такою формулою:

де Бт – баланс гумусу, т/га; HN – сума джерел надходження азоту в ґрунт, кг/га; BN – сума джерел виносу азоту, кг/га; 20 – коефіцієнт мінералізації гумусу; Т – площа посіву культури, га; 100 – коефіцієнт розмірності.

Різке зменшення застосування органічних добрив в Україні створює значний дефіцитний баланс гумусу в орних ґрунтах. За цих умов, на думку В. В. Медведева ¢2012), альтернативними джерелами відновлення гумусу можуть бути:

• удосконалення структури посівних площ та сівозмін за рахунок збільшення частки багаторічних трав, зернових колосових і бобових культур, скорочення площ просапних культур;

• максимальне використання відходів тваринництва і комунального господарства, знезаражених відходів побутових стічних вод, сапропелів, в окремих випадках – торфу;

• широке застосування сидеральних добрив, особливо в зоні з достатнім зволоженням, на ґрунтах легкого гранулометричного складу і зрошуваних ґрунтах;

• максимальне використання нетоварної рослинницької продукції, у тому числі соломи, як органічного добрива, розширення застосування бактеріальних засобів.

Важливою проблемою деяких органічних добрив, які регулярно виробляються, є необхідність їх постійної утилізації. Особливо це стосується великих тваринницьких комплексів, де накопичуються значні обсяги рідкого і напіврідкого гною. Співвідношення у цих добривах вуглецю й азоту становить 1 : 7, що несприятливо впливає на накопичення гумусу в ґрунті. Тому їх внесення слід поєднувати із застосуванням добрив з високим вмістом вуглецю – соломи, тирси, торфу, лігніну та ін.