РОЗДІЛ 10. УДОБРЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Кукурудза має дуже розвинену кореневу систему, здатну засвоювати елементи живлення з великого об'єму ґрунту. Основна маса кореневої системи (близько 60 %) розмішена в шарі ґрунту 0–20 см.

Елементи живлення кукурудза поглинає до настання фази воскової стиглості зерна, тобто майже впродовж усього вегетаційного періоду. До фази молочної стиглості зерна рослини накопичують близько 90 % елементів живлення загального виносу з урожаєм і 80 % сухої речовини. Близько половини елементів живлення споживається у період швидкого росту за короткий проміжок часу – від викидання волотей до початку цвітіння. Максимальний їх вміст в урожаї у фазу воскової стиглості зерна. На формування 1 т зерна з відповідною листостебловою масою кукурудза засвоює 15–30 кг N, 6–12 – Р2O5, 20–30 кг К2O.

У розвитку рослин кукурудзи можна виділити два важливі етапи (критичні фази) щодо забезпеченості їх макро- і мікроелементами: фази 3–5 та 7–8 листків. У початковий період (до утворення першого надземного вузла) кукурудза росте дуже повільно. Крім того, на молодих рослинах позначається стресовий вплив гербіцидів. У цей період вони формують генеративні органи, які визначають майбутній урожай. Від наявності елементів живлення, особливо фосфору, залежить кількість качанів на рослині та зерен на них. На цьому етапі кукурудза росте повільно, її коренева система слабкорозвинена і неспроможна інтенсивно поглинати поживні речовини з ґрунту. Тому для стимулювання росту кореневої системи рослини кукурудзи важливо забезпечити, крім фосфору, ще й манганом, цинком і бором.

У наступну критичну фазу кукурудзи (7–8 листків) рослини ростуть інтенсивно. Поліпшення мінерального живлення в цей період збільшує озерненість качанів, підвищує якість зерна. У цю фазу зростає потреба в мікроелементах: цинку, мангані, борі, міді. Нестача елементів живлення в період від сходів до 7–8 листків у подальшому не покривається, бо саме в цей час формуються стебло, коренева система і генеративні органи. Засвоєння елементів живлення рослинами досягає максимуму до моменту викидання волотей і приймочок маточки.

Азот найбільше впливає на рівень урожаю кукурудзи. На початку росту засвоєння його незначне (3–5 %). До зменшення засвоєння азоту навесні призводять низькі температури, рослини жовкнуть, ріст їх гальмується. Починаючи з 6–8-го листка, азот інтенсивно надходить у рослини. Так, якщо до фази 8 листків засвоюється лише 2–3 % азоту, то від фази 8 листків до фази засихання квіткових стовпчиків (волосся) на качанах – 85 % загальної кількості азоту. Решту азоту кукурудза продовжує споживати майже до початку достигання качанів. Однак найінтенсивніше вона його засвоює за 10-20 діб до викидання волотей. На бідних на азот ґрунтах Полісся, а також на чорноземах вилужених і опідзолених Лісостепу для формування високого врожаю кукурудзи не вистачає саме азоту га потрібної суми ефективних температур. Азотні добрива не лише підвищують урожай, а й поліпшують його якість, збільшують вміст у зеленій масі та зерні протеїну. Проте для запобігання накопиченню в зеленій масі нітратного азоту (200 мг/кг) рекомендовані норми внесення азотних добрив перевищувати не рекомендується. Високі норми азоту на ґрунтах легкого гранулометричного складу ДОЦІЛЬНО ВНОСИТИ роздрібно, ЯК підживлення (N30-40) під час першого міжрядного обробітку ґрунту до висоти рослин кукурудзи 20 см. Потребу в підживленні визначають за результатами рослинної діагностики. На суглинкових ґрунтах, навіть в умовах достатнього зволоження і зрошення, перенесення частини азоту з основного удобрення в підживлення (не кажучи вже про фосфорні й калійні добрива) знижує врожай або не дає додаткового ефекту.

У перший місяць кукурудза росте дуже повільно і засвоює мало елементів живлення, але вони, особливо фосфор, мають бути в достатній кількості та в доступній формі, тому в системі удобрення кукурудзи обов'язково передбачають внесення фосфорних добрив у рядки під час сівби 10–20 кг/га Р2O5. При цьому насіння і добрива мають бути розділені шаром ґрунту 2–4 см, щоб висока концентрація ґрунтового розчину, зумовлена добривом, не пошкодила насіння. Доза азоту за рядкового удобрення має бути не вищою за 10 кг/га. На бідних ґрунтах передбачають внесення в рядки повного добрива. Для цього найліпше застосовувати більш концентровані форми складних добрив. Різко негативна дія рядкового внесення підвищених норм мінеральних добрив особливо виявляється на менш буферних дерново-підзолистих ґрунтах.

Фосфор кукурудза засвоює більш-менш рівномірно впродовж тривалого часу, аж до достигання врожаю. Фосфорні добрива стимулюють розвиток потужної кореневої системи, закладання репродуктивних органів, сприяють ранішому утворенню качанів, пришвидшують достигання врожаю. Найвибагливіша кукурудза до їх внесення на чорноземних ґрунтах Степу. Нестача фосфору гальмує ріст і розвиток квіток та зерен у качанах кукурудзи, листки рослин набувають темно-зеленого забарвлення з фіолетово-червоним відтінком і поступово відмирають.

Кукурудза, як і інші багаті на вуглеводи культури, має підвищену потребу в калії. Нормальне живлення цим елементом підвищує стійкість рослин до вилягання, пошкодження кореневими і стебловими гнилями. Калій також потрібний для утворення качанів, накопичення крохмалю і цукру. Оптимальний вміст його в молодих рослинах (заввишки до 25 см) – у межах 4–5 % К2O на суху речовину.

Кукурудза найінтенсивніше засвоює калій у перший період вегетації. При вирощуванні її на зерно в другій половині вегетації накопичення калію в рослинах іноді може знижуватись унаслідок його відтоку в ґрунт. Найбільша потреба у внесенні калійних добрив на легких піщаних, заплавних і торф'яних ґрунтах та за вирощування кукурудзи після калієфільних культур (соняшнику, коренеплодів, картоплі та ін.).

За нестачі калію в ґрунті знижується висота рослин, зменшуються розміри листків, їх краї жовкнуть і засихають, погано розвивається коренева система, уповільнюється вегетативний ріст, затримується викидання волотей і приймочкових стовпчиків, знижується стійкість рослин до вилягання (в тому числі і від стеблових гнилей, розвиток яких посилюється). Ці зміни в розвитку рослин буває складно виявити, особливо коли на полі немає контрольної ділянки з достатнім забезпеченням рослин калієм. Тому таку ділянку необхідно закладати і зберігати її в сівозміні, щоб мати добре забезпечені калієм рослини.

Кукурудза як посухостійка культура здатна переносити в'янення, оскільки її коренева система різниться високою всмоктувальною здатністю, яка у 5 разів швидше за інші зернові культури поглинає воду за значно нижчої вологості ґрунту. Удобрення і висока родючість ґрунту сприяють продуктивнішому використанню вологи рослинами. При цьому кукурудза разом з азотом активно засвоює фосфор, який пришвидшує ріст листків і проникність коренів у глибші шари ґрунту, що особливо важливо за її вирощування в умовах недостатнього зволоження.

Система удобрення кукурудзи складається з трьох прийомів: основного, рядкового і підживлення. Вона потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури, досить чутлива до внесення органічних добрив, особливо на Поліссі. Часто на дерново-підзолистих ґрунтах без їх застосування не вдається отримати високий урожай цієї культури. Добрими органічними добривами є підстилковий гній і торфогноївкові компости, які на цих ґрунтах вносять по 30–40 т/га, а в Лісостепу й Степу відповідно 25–30 та 20 т/га. У разі застосування безпідстилкового гною з метою запобігання забрудненню ґрунтових і підґрунтових вод норма азоту має бути не вищою за 200 кг/га. На чорноземах Лісостепу внесення 20 т/га гною забезпечує приріст урожайності зерна кукурудзи від 0,4 до 0,9 т/га, силосної маси – 8–9 т/га. У світовій практиці, зокрема в країнах Західної Європи, використовують зелене добриво.

На суглинкових ґрунтах гній, фосфорні та калійні добрива під кукурудзу вносять восени під зяблевий обробіток ґрунту, азот – навесні під культивацію. За достатнього зволоження на піщаних і супіщаних ґрунтах гній доцільно заробляти навесні. За дворічного вирощування кукурудзи на одному місці в перший рік вносять органічні добрива в нормі 50 т/га і повну норму мінеральних, на другий рік – лише повне мінеральне добриво. Якщо у перший рік внесено більш як 50 т/га органічних добрив, то з мінеральних добрив достатньо лише азотних (не більш як 100 кг/га). На другий рік органічні добрива вже не застосовують.

На зрошуваних масивах за достатнього поливу кукурудзи значно посилюється дія азотних добрив і, навпаки, послаблюється дія фосфорних і калійних, що пояснюється мобілізацією природних запасів фосфору і калію.

Норму мінеральних добрив під кукурудзу встановлюють на основі визначення вмісту в ґрунті рухомих сполук елементів живлення і рівня запланованої врожайності. Так, для вирощування врожаю зерна 100 ц/га норми мінеральних добрив становлять N150-200P6o–90K100-150. Якщо мінеральні добрива вносять на фоні органічних, то норми їх зменшують.

Ефективність основного мінерального удобрення значно зростає за локального способу внесення порівняно з розкидним.

Підживлення кукурудзи азотом посилює дію основного удобрення, але не замінює його. Зазвичай потреба в підживленні азотними добривами виникає на слабко забезпечених азотом дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах і чорноземах вилужених. Найбільший ефект дає раннє підживлення рослин у фазу 3–5 листків. Насамперед воно необхідне на бідних ґрунтах та в разі недостатнього внесення добрив до початку сівби. Запізнення з підживленням знижує його ефективність і подовжує вегетаційний період кукурудзи. З органічних добрив для підживлення використовують гноївку (3–5 т/га) і пташиний послід (5 ц/га). При підживленні важливо забезпечити рівномірність розподілу добрив на достатню глибину у вологий шар ґрунту. Позитивний ефект дає позакореневе підживлення кукурудзи розчином карбаміду в період до початку викидання волотей, що сприяє значному поліпшенню якості врожаю.

Ріст рослин кукурудзи також гальмується за нестачі сірки. При цьому качани гірше виповнюються зерном (череззерниця), листки стають світло-зеленими або жовтуватими внаслідок розпаду хлорофілу. Знижується ефективність азотних добрив, оскільки недобір 1 кг сірки унеможливлює засвоєння майже 10 кг азоту. Компенсують незначну нестачу сірки і магнію позакореневим внесенням сульфату магнію (3–5%-й розчин) одночасно з карбамідом (6–8%-й розчин). Посіви обприскують вранці або ввечері за нижчої температури повітря. Найліпше підживлювати рослини від фази 7–8 листків упродовж 3 тижнів 1–3 рази через 7–8 діб. Одночасно вносять мікроелементи.

Листкові підживлення кукурудзи азотними добривами можуть поліпшити функціонування рослин під час погодних стресів, фосфорними – ефективні лише на початку вегетації для ліпшого укорінення, особливо за холодної погоди. Калійними добривами кукурудзу підживлюють рідко, але вони можуть бути ефективними для коригування дефіциту калію.

У живленні кукурудзи важливе значення має магній. Він входить до складу хлорофілу, бере участь у синтезі амінокислот і білків. За нестачі магнію з'являється нерівномірне жовте забарвлення між жилками старих листків. Сильно пошкоджені листки стають червоними, потім коричневими, а згодом відмирають. Найчастіше нестача магнію виявляється на ґрунтах легкого гранулометричного складу, з кислою реакцією ґрунтового середовища, за високого вмісту рухомих сполуку калію в ґрунті, холодної і вологої погоди. Це негативно позначається на процесах цвітіння та запилення, що обмежує зав'язування качанів, зменшує їх озерненість. Критична фаза – зав'язування і формування зерна. Доза внесення магнієвих добрив зазвичай становить 40–60 кг/га MgO.