Розділ «"Безумна Євдокія"»

— Спочатку вчителька підходила? Не мати?

— Ні, ні… Вчителька.

— Тоді нічого. Тут би на всяк випадок подивитися, упізнати треба було б…

— Кого?!

— Ви за мною не повторюйте. Мати не чує?

— Ні.

— Ми б за вами заїхали.

Стукнули двері.

Я випустив трубку… Вискочив у коридор.

— А де мамуля? Я привезла їй квіти! — Оля вже скинула в однієї ноги черевик і надівала тапочку. — Уявляєш, вони все ще добираються до того дядька… На чолі з «безумною Євдокією»! А я ще вчора увечері вгадала найкоротший шлях: Митя вночі переплив ріку на човні. Інакше б він зіткнувся з патрулями. І мене на човні перевезли! — Її сп’янив успіх. — А ось і сюрприз… або приз, про який говорив Митя Калягін. Мені дістався!.. — Вона простягла якийсь конверт. — Я прийшла першою. І дядько лікар вручив його мені. А де мамуля? Я привезла їй квіти! Вранці у полі так добре!

Вона подала мені в руки букет ромашок.

Я не перебивав Олю.

Євдокія Савеліївна і Люся не виходили в коридор. Вони так і стояли біля телефону. Трубка висіла на шнурі. А Надя, мов кам’яна, сиділа на дивані. Сиділа неприродно прямо, поклавши обидві руки на коліна.

— Надійко! Оля повернулася… — закричав я. — Оля повернулася!

— Я не впізнáю її, — відповіла Надя. — Я не впізнáю.

Через півгодини примчав самоскид Миті Калягіна.

По дорозі Митю оштрафували за перевищення швидкості.

— Великий прокол! — сказав він. — Талон пробили. От комедія!

Та це він сказав уже потім, увійшовши до кімнати… А в коридорі скоромовкою сказав мені:

— Все гаразд! Вона ночувала у моїх родичів. Ось і сам дядько… Живий свідок!