Розділ «"Безумна Євдокія"»

Коли «безумна Євдокія» вирішила влаштувати похід дев’ятих класів по місцях, пов’язаних із бойовою діяльністю Миті Калягіна, Боря одразу ж попередив Олечку:

— Не здумай принести, довідку! Цьому походові надають великого значення.

— Хто надає?

— Усі.

Два дев’ятих класи мали нарізно шукати ту саму, «найкоротшу дорогу» до будинку дядька-лікаря, яку десятки років тому вибрав Митя Калягін. Якби дорогу знайшли обидва дев’яті, переможцем вважався б той клас, що зробив це перший. «Безумна Євдокія» страшенно любила влаштовувати змагання!

Напередодні походу дев’ятикласники зустрілися з Митею Калягіним. Олечка встигла накидати в блокноті Митин портрет.

— Він лисий? — здивувався я.

— Худенький, лисий… Євдокія Савеліївна пояснила, що це результат воєнного дитинства. І дуже сором’язливий! Ніяк не асоціюється із самоскидом, на якому приїхав. Одним словом, він мені сподобався.

Про свій подвиг Митя Калягін розповідав якось не всерйоз, немовби й тоді, в сорок другому році, це була військова гра, а не справжня війна, і були не справжні поранені, яких вони з дядьком врятували.

— Дядько писав у записці, що треба б якнайшвидше. А у мене температура тридцять дев’ять і п’ять. Комедія! — згадував Митя.

Записка у Миті збереглася. Євдокія Савеліївна попрохала показати її всьому класу.

Поспішаючи до дядька, Митя вскочив на ходу в кузов вантажної автомашини: маленький був, ніхто не помітив.

— Кашляти не можна було… А в мене запалення легенів. Комедія! — розповідав Митя.

І вистрибнув він також на ходу, біля станції.

— Мало не потрапив під машину. Ту, що ззаду йшла… Ото була б комедія!

Він, як і Надя, умів іронізувати над собою. Я знав, що на це здатні лише хороші, розумні люди. Вистрибнувши біля станції, Митя почав шукати найкоротшу дорогу. Ліки й інструменти були зашиті в старенькій ватянці.

— Ватянка, на жаль, не збереглася, — повідомила Євдокія Савеліївна.

Дев’ятому класові, який першим дістався б Митиною дорогою до будиночка дядька-невропатолога, мав бути вручений, як сказав Митя, «приємний сюрприз».

— Ну навіщо ти, Митю? Навіщо? — кокетливо засоромилася раптом «безумна Євдокія». Кокетувала вона дуже невміло й незграбно.

Дев’яті класи дійшли в суботу до тієї станції, до якої Митя Калягін дістався колись на попутній машині. Розмістилися на нічліг.