Розділ «Пізня дитина»

4

Коли по-чесному говорити, гордістю нашої сім’ї має бути Людмила. Вона кандидат наук, працює в архітектурній майстерні. А пишаються всі вдома мною. Це несправедливо. Та що можна вдіяти?

Щоб замаскувати цю несправедливість, батько хвалить мене ніби жартома. А іноді грубувато. Через його грубуватість і з’явилося на світ моє прізвисько, що його я досі не наважувався вимовити.

Навіть за трійки мене не лають.

«Ти бачиш здібний який, мерзотник! Зовсім учора не вчив уроків, біля телевізора просидів, а на трійку відповів!» Своє захоплення батько обов’язково закінчить словами з пісні. Дивлячись на мене, він проспіває на якийсь свій власний мотив: «І в воді він не потоне, і в вогні він не згорить!..»

Або щось на зразок цього.

Частенько батько просить мене нагадати йому зміст кінофільму або книги, яку ми обоє читали.

— А пам’ять яку має, мерзотник! Все пам’ятає, ніби вчора читав… — І радісно вигукує: — Я от усе позабував, усе переплутав!

Мені здається, ніби батько просто щасливий, що забуває і плутає.

Другого дня після того, як я зацідив по пиці Костю, батько не витримав і сказав:

— Битися, звичайно, погано. А все-таки сміливий який, мерзотник! Нижчий на дві голови, а пішов у наступ. Наважився! Нижчий на цілих дві голови!..

І потім він іще довго не міг заспокоїтися, все повторював:

— Сміливий, мерзотник!..

Слово «мерзотник» він завжди вимовляє лагідно, навіть ніжно. Та мені від цього, звичайно, не легше, бо це саме слово і стало давно моїм прізвиськом. «Льонька-мерзотник», — називають мене у дворі.

Ось до чого призводить любов!

І взагалі мені зовсім не подобається, що вдома мною всі захоплюються. Важко хіба відповісти на трійку? Або запам’ятати зміст книги? Хіба я якийсь кретин? І чому треба радіти, що я «на цілих дві голови» нижчий за Костика? Хоч насправді я нижчий лише на півголови.

Батько й мама, мені здається, дуже задоволені, що я невисокий. Вони б хотіли напевно, щоб я й зовсім не ріс: адже вони чекали дитини і хочуть, щоб я на все життя дитиною залишився. Але я не хочу!

Якось я почув по радіо, що коли в сім’ї кілька дітей, недобре когось одного з них виділяти. З точки зору виховання. Я сказав про це батькам.

– Інший пишався б, що його виділяють, а цей дбає про сестру! — вигукнув батько. — Добрий, мерзотник!..

— Це навіть добре, що ти зробив нам зауваження, — згодилася мама. — Виходить, любов і турбота не зробили тебе егоїстом. Ми дуже раді.