Розділ «Пізня дитина»

— Спасибі, — сказав чоловік. І одразу вухо мені закололи тонкі короткі гудки.

«Ну нічого, — думав я. — Нічого не сталося… Кілька разів може вийти заміж лише красива жінка! Виходить, я не принизив сестру. А навіть навпаки. Нехай їй заздрять! Все правильно. Все прекрасно».

Так я думав до тієї хвнлннн, поки Людмила повернулася додому… Вона на мене навіть не глянула. А прямо в пальто пройшла в другу кімнату, де мама читала книгу. І грюкнула дверима.

Людмила, завжди така спокійна і акуратна, забула скинути в коридорі пальто: сталося щось жахливе!

Незабаром я дізнався, чому так хвилювалася сестра. Я не хотів підслухувати. Але знову підслухав… Або, вірніше сказати, почув. Людмила, як і ми з батьком, говорить так, щоб мама не напружувалася. Тут уже і в другій кімнаті хочеш не хочеш, а все добереш.

— Я мушу з тобою поділитися. — сказала Людмила. — Тільки ти не хвилюйся.

Напевно, мама одразу захвилювалася, тому що сестра сказала:

— Ні, ні, нічого особливого!

Мама щось відповіла. Але її слова залишались у тій кімнаті, я їх не чув.

– Іванові хтось сказав, що я була одружена. І навіть двічі… Що в мене вже великий син.

Потім стало тихо: щось сказала мама. А я в цей час устиг подумати: «У сестри є якийсь Іван, якого від мене всі ховають. Ну та я ж дитина!..»

— В самому факті немає нічого такого… — вела далі Людмила. — Просто плітка, і все. Або дурний жарт.

Мама щось запитала.

— Ні, хто саме, не сказав. Але повірив! Принизливо було доводити… І розпитувати! Розумієш?

Наступну фразу мами я вгадав із Людмилиної відповіді. Мама, напевно, сказала так: «Це навіть добре: ти зможеш перевірити тепер його почуття». Я гадаю, вона так сказала, тому що сестра їй відповіла:

— Це навіть добре? Не вважаю! І не збираюся перевіряти його почуття. А от реакція його була огидна: він не стримався, він мені нагрубіянив. Він навіть кричав… Розумієш?

Я боявся, що повернеться батько. І почує… А потім його шия, і потилиця, і вуха знову почервоніють, як отоді, біля театру. Що ж я наробив?!

— Якби він попросив пояснити, я могла б зрозуміти.

Любить сестра розводитися: якби та якби… Ніби не можна простити!

Щось сказала мама.