TextBook Мама знову влаштувала вечерю… Іван прийшов із чемоданом, щоб на другий день ранком разом з Людмилою йти на вокзал.
Два чемодани стояли один біля одного коло стіни: один — величезний, обв’язаний ременями, трохи подряпаний, а другий — акуратний, без жодної подряпини, він навіть трохи пахнув духами (я відчув це, коли ставив до стіни).
Мені здавалося, що хтось вкрутив у люстру нові лампочки, набагато яскравіші: так виблискували на столі чарки, келихи, тарілки. Я не бачив раніш цього посуду. Останнім часом мама діставала з шафи все, що берегла для якоїсь особливої урочистої події.
У центрі столу був улюблений батьків графин, в якому плавали жовті скоринки. Іван поставив поряд з ним пляшку шампанського і коньяк.
Мама покликала мене і попросила збігати в магазин по фруктову воду.
— Для батька, — шепнула вона. — Я не хочу, щоб він сьогодні пив це… Дуже хвилюється!
Коли я повертався з двома пляшками лимонаду, мене зустрів на сходах дядя Льоня. Мені здавалось, ніби він тільки те й робить, що ходить по сходах, відмикає і замикає двері: дуже вже часто я зустрічав його.
— У кого-небудь день народження? — спитав дядя Льоня. — Ранком мама несла пляшки, тепер ти…
— Так, день народження!
— Хто ж народився?
«Якщо сказати, що Людмила або хто-небудь інший з нашої сім’ї, він побіжить за подарунками», — вирішив я.
— У кого ж сьогодні свято? — повторив дядя Льоня.
— У маминого племінника. Він самотній. І от ми влаштували… Для нього!
— Це зрозуміло, — сказав дядя Льоня. І, як завжди після моєї відповіді, поліз ключем у замкову щілину.
Дома всі чекали мене. Мама витерла пляшки лимонаду і поставила їх на стіл.
— Тобі напій, — тихо мовила вона батькові.
— Куди, відваго юна, ти поділась?.. — проспівав батько з «Царевої нареченої». І додав звичайнісінько, по-людськи: — Та нікуди не поділась! Ось вона, тут…
Батько взяв два чемодани, що стояли біля стіни, і підкинув їх угору, як спортсмен, що піднімає гирі!
– Іван і Людмила! — вигукнув він, потрясаючи в повітрі чемоданами.
– Є ще порох в порохівницях, — сказав у захваті Іван.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дуже страшна історія» автора Алєксін Анатолій Гєоргієвічь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пізня дитина“ на сторінці 33. Приємного читання.