Розділ «ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ ВІЙНУ В ІСПАНІЇ»

Твори в 4-х томах. Том 2

— Я не забиваю вам баки, — засміялася Маноліта. — Навіть не знаю, де вони у вас, ті баки. Я просто сміюся з «leche».

— Але ж це справді означає молоко. Онде й Едвін Генрі підтвердив, хіба ви не чули?

Маноліта знову засміялася. Ми встали з-за столу.

— Ну й дурень же він, — сказав Ел. — Мені аж захотілось відбити її в нього, щоб не був такий дурень.

— Хто їх знає, цих англійців, — мовив я. Зауваження було аж надто глибокодумне, і я зрозумів, що пляшок ми замовили забагато.

Надворі вже почало холодніти, і по небу над широкою ущелиною Гран-Віа, що пролягла між двома рядами будинків, пливли освітлені місяцем великі білі хмари. Ми рушили тротуаром, у якому після цілоденного обстрілу зяяли свіжі вирви з рівними краями і кругом ще лежали неприбрані уламки каміння, тоді почали підніматися на пагорб до Пласа-Кальяо, де стояв готель «Флоріда», звернений лицем до протилежного схилу, з якого широка вулиця вела просто до фронту.

Ми пройшли повз двох вартових біля темного під'їзду і затрималися перед дверима, слухаючи, як стрілянина десь у кінці вулиці переросла в суцільний тряскіт, а тоді враз урвалася.

— Якщо так триватиме й далі, мені, мабуть, доведеться йти туди, — мовив Ел, дослухаючись.

— Нічого особливого, — сказав я. — Та й стріляли не там, а лівіше, десь коло Карабанчеля.

— А мені здалося, що прямо внизу, в самому парку.

— Так тут відбивається звук уночі. Завжди вводить в оману.

— Навряд чи вони контратакуватимуть нас цієї ночі,— сказав Ел. — Тепер, коли вони закріпилися на висотах, а ми стоїмо по тій річечці, їм начебто ні до чого залишати свої позиції, щоб спробувати вибити нас звідти.

— По якій річечці?

— Та ти ж знаєш, як вона зветься.

— А-а, по тій.

— Еге ж. По тій річечці без весел.

— Ходімо вже. Нема чого слухати. Тут кожної ночі така стрілянина.

Ми пройшли через вестибюль, повз нічного чергового за конторкою, і він підвівся й провів нас до ліфта. Тоді натиснув кнопку, і ліфт спустився вниз. У кабіні був якийсь чоловік у кошлатій білій овечій куртці вовною назовні, з рожевою лисою головою та сердитим рожевим обличчям. У руках і під пахвами він тримав шість пляшок шампанського.

— Якого біса ви спустили ліфт? — спитав він.

— Та ви ж катаєтесь у ньому вже з годину, — сказав нічний черговий.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ ВІЙНУ В ІСПАНІЇ“ на сторінці 34. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи