Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Ф і л і п. Золотава, як пшеничне поле.

Аніта. Ти робиш помилка. Великий жінка. Велгікий помилка.

Ф і л і п. Звідки ти взяла, що вона велика?

Аніта. А хіба не великий? Та вона великий, як танк. Зажди, як ти зробиш їй дитина. Не великий? Як машина «студе-бекер».

Ф і л і п. У тебе гарно звучить — «студебекер».

Аніта. Так. Жоден англійський слово не люблю, як цей. «Студебекер». Гарно. Чому не кохаєш?

Філіп. Не знаю, Аніто. Розумієш, усе змінюється. (Дивиться на годинник).

Аніта. Раніше ти кохав. Я не змінився.

Ф і л і п. Знаю.

Аніта. Раніше кохав. Знову будеш кохати. Треба тільки старатись.

Філіп. Знаю.

Аніта. Як уже маєш щось добре — нащо його кидати. Великий жінка — великий морока. Я знаю. Я теж довго був такий.

Філіп. Ти гарна дівчина, Аніто.

Аніта. Може, вже не кохаєш тому, що всі мене лають, бо я кусав містер Вернон?

Філіп. Зовсім ні.

Аніта. Знай, я б усе віддав, щоб цього не робити.

Філіп. Та всі давно вже про це забули.

Аніта. Знаєш, чому я зробив? Усі знають, що я вкусив — ніхто не питав чому.

Філіп. Ну, чому?

Аніта. Він хотів узяти з мого панчоха триста песет. Що ж я мав робити? Сказати: «Так, будь ласка. Бери. Прошу»? Ні, я вкусив.