Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Подивися на себе — ти прийшов весь у губній помаді. Невже не можна було хоч умитися? Он, і на лобі теж.

— Ти цілувала того п'яного нікчему.

— Ні. Але цілувала б, якби знала, що ти робиш у цей час.

— Чому ти дозволила йому цілувати себе?

— Бо вже не тямила себе від люті. Ми чекали, чекали, чекали, а тебе все немає. Як пішов з нею, так і пропав до вечора. Джон провів мене додому.

— Он як. То він для тебе вже Джон?

— Так, Джон. Джон. ДЖОН.

— А прізвище в нього яке? Томас?

— Його прізвище Макуолсі.

— І ти навіть знаєш, як воно пишеться?

— Ні,— сказала вона й засміялась. Але того вечора вона сміялася востаннє.— Тільки не думай, що коли я сміюся, то все залагодилося, — сказала вона, і губи її затремтіли, а очі наповнилися слізьми. — Ні. Це не звичайна сварка. Все скінчено. Я не відчуваю ненависті до тебе. Я не відчуваю до тебе нічого, крім звичайнісінької огиди. Ти мені страшенно огидний, і з мене досить.

— Що ж, гаразд.

— Ні. Не гаразд. Усе скінчено. Невже ти не розумієш?

— Та начебто розумію.

— Давай уже без «начебто»!

— Не розігруй мелодрами, Гелен.

— Помиляєшся, це не мелодрама. Я йду від тебе.

— Ні, ти не підеш.

— Я вирішила остаточно.

— І що ж ти збираєшся робити?