Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Ми сиділи на кушетці.

— В темряві.

— А ти де був?

— ! У Бредлі.

— Авжеж, — сказала вона. — Я знаю. Не підходь до мене. Від тебе тхне тією жінкою.

— А чим тхне від тебе?

— Нічим. Я просто сиділа й розмовляла із своїм приятелем.

— Ти його цілувала?

— Ні.

— А він тебе?

— Так, і мені було приємно.

— Ти сучка.

— Якщо ти мене так обзиватимеш, я піду від тебе.

— Ти сучка.

— Ну що ж, — сказала вона. — Між нами все скінчено. Якби ти не був такий самозакоханий, якби я не жаліла тебе, ти б уже давно зрозумів, що між нами все скінчено.

— Ти сучка.

— Ні,— сказала вона. — Я не сучка. Я намагалася бути доброю дружиною. Але ж ти самозакоханий і марнославний, як півень. Ти з ранку до вечора кукурікаєш: «Дивись, який я розумний. Дивись, як я тебе ощасливив. Тож бігай круг мене й кудкудакай». Так от, знай: ти мене зовсім не ощасливив, і з мене досить. Я своє відкудкудакала.

— А тобі нема чого кудкудакати. Чим ти порадувала світ, щоб кудкудакати?

— А хіба це моя провина? Хіба я не хотіла мати дітей? Але ми чомусь не могли їх собі дозволити. Зате ми могли дозволити собі їздити на мис Антіб купатись і в Швейцарію кататися на лижах. З мене досить. Ти мені остогид. Ця твоя Бредлі сьогодні переповнила чашу.

— Ет, не вплутуй її сюди.