Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— А чого це дівчата розкомандувалися? — сказав Гаррі.— Ти на них цитькни, щоб відчепились.

— Ти ж знаєш, які вони. Ти ж знаєш, дівчата завжди такі. Слухаій, якщо ти з'їздиш вдало, давай гайнемо в Новий Орлеан, га?

— У Майямі.

— Гаразд, хоч у Майямі. А дівчат залишимо вдома.

— Спершу мені треба зробити це діло.

— Тебе все-таки щось тривожить, так?

— Ні.

— Знаєш, я цілих чотири години лежала, не спала й думала про тебе.

— Ти диво, а не жінка.

— Тільки я подумаю про тебе — і відразу тебе хочу.

— Ну, бери бутлі — й гайда заправляти баки, — сказав їй Гаррі.

РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

О десятій ранку Гаррі та ще кілька завсідників стояли біля стойки в барі Фредді, а щойно звідти вийшли двоє митників. Вони розпитували Гаррі про човен, і він сказав, що нічого не знає.

— Де ви були вчора ввечері? — спитав один з них.

— Тут, а потім удома.

— До котрої години ви тут були?

— До закриття.

—: Хто-небудь бачив вас тут?

— Та його всі бачили, — сказав Фредді.

— У чому річ? — спитав їх Гаррі.— Ви гадаєте, що я вкрав власного човна? А що б я з ним робив?