Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Я тільки спитав, де ви були, — сказав митник. — Не гарячкуйте.

— А я не гарячкую, — сказав Гаррі.— Я вже відгарячкував, коли його відібрали, хоч не було ніяких доказів, що ниМ перевозили спиртне.

— Ми мали письмове свідчення, дане під присягою, — сказав митник. — Не я його писав. Ви самі знаєте, хто його пис&б.

— Ну гаразд, — відповів Гаррі.— Тільки не кажіть, ніби я гарячкую через те, що ви спитали мене про це. Як на мййй, 1*6 краще б він стояв, де стояв. Тоді я принаймні мав би ІадіКИ, іцо мені його колись повернуть. А якщо його вкрали, 1*0 йкі може бути надія?

— Мабуть, що ніякої,—погодився митник.

— А коли так, то полотном дорога.

— Ну, ви не заривайтеся, — сказав митник. — Бо як я за вас візьмуся, вам буде непереливки.

— Це по п'ятнадцяти роках знайомства, — сказав Гаррі.

— Досі ви не заривались.

— І, між іншим, у тюрмі теж не сидів.

— То ще сядете за свій язик.

— Ну, ша, ша, — сказав Гаррі. І саме цієї миті до бару зайшов той пришелепуватий таксист-кубинець, і з ним якийсь пасажир з аеродрому, і здоровило Роджер спитав у кубинця:

— Хесусе, в тебе, кажуть, дитина народилася?

— Так, сер, — відповів Хесус гордо-прегордо.

— А коли ж це ти одружився? — спитав у нього Роджер.

— Місяць тому. Місяць перед місяць, що тепер. Ти був на весіллі?

— Ні,— сказав Роджер. — Я не був на весіллі.

— Ти багато втратив, — сказав Хесус. — Ти втратив до дідька веселий весілля. Чому ти не був?

— Бо ти мене не запросив.

— А, так, — сказав Хесус. — Я забував. Я тебе не запросив… Ви знайшов, що хотів? — спитав він свого пасажира.