Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— А де ти збираєшся його поставити?

— Де завжди.

Човен вони викрали дуже просто. Все вийшло саме так, як і розраховував Гаррі. Нічний сторож обходив причали щогодини, а решту часу стояв коло брами колишньої бази підводних човнів. Гаррі з Губанем підпливли в ялику до бона, перерізали чалки й узяли катер на буксир; хвилі відпливу підхопили катер і допомогли їм вивести його із затоки. Потім, коли катер уже дрейфував у протоці, Гаррі перевірив двигуни й пересвідчився, що вони справні — тільки роз'єднані контакти розподільника. В баках лишалося близько півтораста галонів пального. Пальне не викачували, тож його лишилося стільки, скільки й було, коли він повернувся з останньої ходки. Назад він вирушав з повними баками, а витратив зовсім небагато, бо штормило і йти довелося на малих обертах.

— Вдома в мене є бензин, — сказав він Губаню. — Я переллю його в бутлі й візьму стільки, скільки вміститься в машині, а буде треба, Елберт привезе ще. Човен я поставлю в гирлі річки під шосейним мостом. Вони можуть під'їхати на машині.

— Вони хочуть, щоб ти їх чекав на товарній пристані.

— В усіх перед очима на викраденому човні?

— Воно, звісно, не годиться. Але навряд чи їм сподобається ця ідея з машиною.

— Гаразд, на ніч я його поставлю в гирлі, заправлю, зроблю все, що треба, а потім пережену кудись-інде. До речі, ти міг би найняти моторку й підвезти їх до мене. А зараз я — під міст і до діла. Ще ж до біса роботи. А ти веслуй тим часом до берега, а години за дві під'їдь у машині до мосту. Я чекатиму тебе на узбіччі. Дам лад човну й вийду на шосе.

— Я приїду по тебе, — відповів йому Губань, і Гаррі, збавивши газ так, що човен поплив зовсім тихо, розвернув його і з яликом на буксирі підвів ближче до берега, орієнтуючись на якірний вогонь кабельного судна. Потім заглушив двигун і допоміг Губаню перелізти в ялик.

— То години за дві,— сказав він.

— Гаразд, — сказав Губань.

Сидячи за штурвалом, повільно ведучи катер у темряві, на безпечній відстані від портових вогнів, Гаррі думав про те, що Губань заробляє зараз гроші що називається в поті чола: «Цікаво, скільки він сподівається заробити? І як він узагалі злигався з цією гоп-компанією? Такий був здібний хлопець, і майбутнє йому віщували блискуче. Зрештою, і адвокат він непоганий. Але мені аж мороз по спині пішов, коли він сам сказав оте. Дивно, як людина вміє сама собі напророчити. Коли він сам сказав оте, мені аж моторошно стало».

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

Удома він не ввімкнув світла, роззувся в передпокої і в шкарпетках піднявся незастеленими сходами. Він роздягся, ліг у ліжко в самій спідній сорочці, й тільки тоді його дружина прокинулась.

— Гаррі? — озвалася вона в темряві, і він сказав:

— Спи, стара, спи.

— Що сталося, Гаррі?

— Виходжу в море.

— З ким?

— Ні з ким. Може, візьму Елберта.