Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Нічого ти мені не зробиш, — сказав негр. Той, що стернував, — його звали Гаррі Морган, — промовчав, тому що йому подобався цей негр і тому що за такі слова треба було б дати як слід, а дати як слід він не міг. Негр провадив своєї:—Чому ти не зупинив човна, коли ті почали стріляти?

Той, що стернував, не відповів.

— Невже вантаж спиртного дорожчий за людське життя?

Гаррі зосереджено дивився вперед.

— Чом би нам було не зупинитись? Віддали б їм спиртне, — і край.

— Ні,— сказав Гаррі.— Вони б забрали і спиртне, і човен, а нас запроторили б у тюрму.

— Я тюрми не боюся, — сказав негр. — Я кулі боюся.

Він уже діяв Гаррі на нерви, і терпець йому уривався.

— Та хто з нас тяжче поранений? — спитав він. — Ти чи я?

— Ти поранений тяжче, — сказав негр. — Але я ще ніколи Не був поранений. Я і думати не думав, що мене поранять. Я не наймався, щоб мене поранили. Я не хочу бути пораненим.

— Заспокойся, Веслі,— сказав йому Гаррі.— Від того, що ти отаке верзеш, тобі не полегшає.

Вони наближалися до острова. Коли вони ввійшли на мілководдя й попереду вже мала відкритися протока, сонце почало сліпити очі. Негр чи то марив, чи то втратив розум від болю; в усякому разі, він говорив без угаву.

'’і— Навіщо зараз возити спиртне? — казав він. — Сухий закон скасовано. Кому потрібна вся ця контрабанда? Чому б не возити спиртне пароплавом?

Гаррі уважно придивлявся до входу в протоку.

— Чому люди не можуть жити чесно і пристойно й заробляти чесною й пристойною працею?

Гаррі помітив брижі там, де вода хлюпотіла об берег протоки, хоч самого берега проти сонця не бачив. Він розвернув човен, крутячи штурвал однією рукою, протока відкрилася перед ним, і він повільно пройшов нею до мангрових заростей. Підійшовши до берега заднім ходом, він заглушив обидва двигуни.

— Я можу кинути якір, — сказав він. — Але підняти його потім не зможу.

— Я не можу навіть ворухнутися, — сказав негр.

— Бачу, ти зовсім розкис, — сказав йому Гаррі.

Йому нелегко було вивільнити, підняти й кинути невеликий якір, але зрештою він упорався з цим і заходився попускати канат, доки він не напнувся, і човен, сіпнувшись, зупинився в густому галуззі, що полізло в кокпіт. Потім перейшов на корму й спустився в кокпіт. «Господи, що тут робиться», — подумав він.