Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— А може, якби ти нею поворушив, вона б менше боліла?

— Я поранений, — сказав негр. — І не збираюся ворушитись. Я поранений, а він хоче, щоб я кидав мішки.

— Заспокойся.

— Якщо ти скажеш це ще раз, я збожеволію.

— Заспокойся, — рівним голосом повторив Гаррі.

Негр зойкнув і, гарячково обмацавши руками палубу, витяг з-за комінгса точильного бруска.

— Я тебе вб'ю, — сказав він. — Я з тебе кишки випущу.

— Чим? Бруском? — сказав Гаррі.— Заспокойся, Веслі.

Негр заплакав, уткнувшись обличчям у мішок. Гаррі знову заходився повільно піднімати мішки з бутлями й перекидати їх через борт.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Все ще кидаючи у воду мішки, він почув стукотіння мотора і, обернувшись, побачив човен, що вийшов з-за вигину берега й тепер протокою наближався до них. Це була біла моторка з вітровим склом і жовтою рубкою.

— Якийсь човен іде, — сказав він. — Допоможи, Веслі.

— Не можу.

— Ну, дивися, Веслі,— сказав Гаррі.— Те, що було досі, я б забув, але це вже запам'ятаю.

— Пам'ятай, пам'ятай, — відповів йому негр. — Я теж нічого не забуду.

Обливаючись потом, Гаррі хапав здоровою рукою мішки з бутлями й кидав їх у воду; він працював щосили й уже не озирався на човен, що повільно наближався протокою.

— Перевернися, — він висмикнув мішок з-під голови негра й кинув його за борт. Негр сів.

— Вони вже тут, — сказав він.

Білий човен уже проходив повз них.

— Це капітан Віллі,— сказав негр. — З якимись клієнтами.