Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Більше, — сказав закривавлений.

— А йому — хоч би що.

— Я все витримую, — сказав другий. І зашепотів Річардові Гордону на вухо: — Тут є один секрет.

Річард Гордон передав їм два кухлі пива з трьох, що їх наточив і підсунув до нього череватий негр-бармен у білій курточці.

— Секрет? Який? — спитав він.

— Мій, — сказав закривавлений. — Мій власний секрет.

— У нього й справді є секрет, — сказав другий ветеран. — Він не бреше.

— Хочеш, я його тобі розкрию? — шепнув закривавлений у вухо Річардові Гордону,

Гордон кивнув.

— Мені не боляче.

Другий кивнув.

— Кажи вже йому всю правду.

Рудий мало не торкався закривавленими губами Гордоново-го вуха.

— Часом мені' навіть приємно, — сказав він. — Що ти на це скажеш?

Поряд із Гордоном стояв високий худий чоловік із шрамом на щоці від кутика ока до підборіддя. Він подивився на рудого й посміхнувся.

— Спочатку це був фокус, — сказав він. — А тепер уже — на-> солода. Добре, що я не вмію блювати, а то зараз блюнув би через тебе, Рудий.

— Через тебе самого можна блюнути, — сказав перший ветеран. — Ти в яких військах служив?

— Ти однаково не зрозумієш, п'янюго, — відповів високий.

— Вип'єте? — запропонував високому Річард Гордон.

— Дякую, в мене є,— відповів той.